Вранці Віолета прокинулась дуже рано. Було легко і сонячно на душі. Жоден сон її сьогодні не мучив, а можливо і мучив, але вона забула. Але в будь-якому разі це на краще. В неї вчора почалося нове життя і вона не хотіла псувати його минулим. Це було б нерозумно. Тим більше, що їй так хотілося жити ось так, як у цей момент. Це не життя, це просто казка.
Сьогодні навіть її квартира здавалася не такою, як завжди. Вона була теплою і яскравою. Затишною. Такою вона не була ще жодного разу за ці три довгих роки.
Вона встала з ліжка і першою справою її було викинути увесь алкоголь, навіть найлегший, навіть шампанського не лишила. Вона вирішила, що якщо не буде ніякої спокуси то не буде і пиятства, бо нового хлопця налякати не хотілося. Дивне якесь слово"хлопець". Воно їй не подобалося. Воно звучало якось вульгарно коли говорила про нього... От дідько, тільки зараз вона зрозуміла, що навіть імені його не спитала, і телефону не взяла. От дідько, дідько, дідько! Ну чому, чому, чому? Чому все не може бути ідеальним? Чому обов'язково щось мусить бути не так?! 😧
Тепер хочеться бухнуть! 🍺 А нема ж чого. Так, де її чарівна паличка?
Може спуститися в магазин за пивом? А краще віскі чи мартіні.
Десь Віолета читала, що якщо сильно попросити, то кохання саме прийде. Цікаво, чи можна замовити його, як піцу?
-ну ок замовляю, щоб через десять хвилин він стояв під моїм під'їздом і чекав на мене, коли я спущуся донизу. Так, наша Галя балувана! Цікаво, кому я це кажу? Ну бовдур він і в африці бовдур. Стоп! Та я ж дівчина. А тьфу... Піду краще одягатися. 👗👠👝👒💄👓
YOU ARE READING
Кохання на замовлення
RomanceВони... Їхні дороги розійшлися, і вони опинилися в різних світах. Вона... Давно вже не думала про нього... Він... Давно шукав її... Вона... Вона думає, що ненавидить його... Він... Змирився... Вона... Її мучать сни про нього... Він... Знайшов її...
