Тихо подріботів дощик

163 16 0
                                    

Вона одягнула легку літню сукню, капелюшок, туфельки на підборах, окуляри сонце захисні, нафарбувала губи, прихопила клатч і вийшла з дому при цьому двічі перевіривши чи закрила вона двері...  Віолета спускалася сходами і думала навіщо і куди вона іде. Бо зірватися отак в один момент, коли так довго протрималася було б дуже шкода... Тоді навіщо ж вона йде? А головне куди? А хто його зна! Вона просто іде, ні не в магазин і не кафе, просто поблукати містом
Під'їзд виявився доволі теплим хоча дуже темним.
Важко відкрилися двері показуючи всю красу того світу, який приховували. Віолета легко переступила металеву сходинку і примружилася від настільки яскравого світла. Здавалося на неї націлилися сотні прожекторів. Коли вона змогла відкрити очі то побачила зовсім неочікувану картину: під під'їздом стояв він із цілим букетом її улюблених троянд. Від хвилювання і якогось дивного тріумфу голова пішла обертом. Невже замовлення справді діє? Тоді це буде кохання на замовлення...
Швидко і впевнено він підійшов до Віолети, поцілував їй руку і подарував квіти. Аж дивно, ніколи не бачила, щоб тепер хтось цілував руку дівчині. А шкода...
-я не мав твого номеру, тому прийшов сюди і вирішив чекати, бо далі під'їзду вчора не пішов.
-тоді можливо захочеш сьогодні?
-із великим задоволенням, але так просто не піду, ходімо куплю якогось хоча б тортика до чаю.
-ну давай...
Перед сходами стояло розкішне авто. Відчинилися дверцята і водій запросив увійти. Проїхавши щонайменше двадцять хвилин Віолета зрозуміла, що вони їдуть до найдорожчої кондитерської в місті. Там продаються найсмачніші вироби. Одного разу Віолеті довелося спробувати шматочок їхнього торту... Цей смак вона не може забути і до сьогодні, напевне ще й тому, що тортом її вгостив Вампір... Тепер смак став гірким. До горла підступив клубок наче котячої шерсті, схотілося плакати
За вікна машини чіплялися пелюстки якихось квітів. Десь далеко пролетіла пташина зграя, лишивши по собі одну малесеньку пір'їнку, що влетіла у відчинене вікно. Тихо подріботів дощик, змушуючи веселе сонечко, що сиділо на склі, заховатися в середину і притиснувшись до сукні Віолети тихо чекати на сонце. Воно весело змахувало крильцями і перебирало ніжками, але не злітало.

Кохання на замовленняWhere stories live. Discover now