Мерилія Кутсберг -17-річна дівчина- герой. Щодня вона спускається в підземелля і бореться з монстрами, таких як вона називають «діти богів». Колись давно боги спустились на землю, щоб наділити людей силою - боротися з монстрами. Її сім'я бог тварин...
08:30 Який чудовий ранок. Сонце приємно зігрівало своїм світлом. Біля мене на ліжку була Шарлі. Вона спала. Я не хотіла її будити, а просто тихо встала і пішла робити водні процедури. Потім перевдяглася і пішла замовити сніданок у кафе, що знаходилось там. . . 09:00 -Бонжур, мадмуазель Куцберг. М:-Бонжур. -Чого бажаєте? М:-Мені як завжди чай з вишневим пирогом і трішки фруктів. -Бажаєте сніданок в номер? М:-Так, дякую. Я пішла в свій номер. Шарлі вже встала. Застеливши постіль, я почала складати одяг, що лежав на землі в шафу. Хвилин через 15 нам принесли сніданок. Перекусивши, я одягла:
Oops! This image does not follow our content guidelines. To continue publishing, please remove it or upload a different image.
Причесавши себе і Шарлі, я заплела косу. Ми пішли навідати Аюса і Лілі. Лікарня знаходилась в 40 хвилин ходьби. . . 10:00 На вході в приміщення, нас зустрів головний лікар. -Бонжур, мадмуазель Куцберг. М:-Бонжур, я прийшла провідати Аюса і Лілі. -Так звичайно. Я провела 2 години в компанії Лілі і Шарлі. Потім пішла до Аюса. Як завжди він не прокинувся. Лікар сказав, що його сила - це як частина його душі. Пощастило, що він взагалі залишився живим. М:-Привіт, як справи? Тобі вже краще?( Я схожа на божевільну) Як би я могла тебе зцілити... КінецьPOVМері
Мерилія просиділа біля нього 1 годину, та згодом заснула, сидячи поруч. Вона погрузилась у глибокий транс. Вся вода у палаті( у стакані, вазі з квітами і капелниці) піднялась у повітря великими краплями. Ось Мерилія встала. Волосся почало ніби плавати у повітрі. Вона підняла руку догори, краплі води почали швидко кружляти біля неї і з'явилося яскраве голубе світло. Саме в цей час мимо проходив лікар, помітивши цю картину, він помчав за Лілі і Шарлі. Коли вони прибігли і побачили це, то ніяк не зреагували. А попросили лікаря набратись терпіння і нічого не робити. Через деякий час вода повернулася на своє місце, а Мерилія мало не впала, але встигла отямитись. -Що це було? Ш:-Схоже на лікування водою. -Лікування... Водою? Але... це одне з... Договорити він не встиг, бо в цю мить... *глибокий вдих* і Аюс раптово відкрив очі. М:-Аюс, ти живий! А:-Ем... так... напевно... Що сталось? Ш:-Місьє, можна вас на хвилинку? -Так, авжеж. Ш:-Лілі, ходімо. Мерилія сама все поясне Аюсу. Лі:-Іду. А:-Мериліє, про що це вони? М:-Я... маю тобі дещо розповісти. *через 30 хвилин* . Після всього почутого, Аюс взявся за голову. Було видно, що йому важко в це повірити. А:-Мериліє, де ти зараз живеш? М:-В готелі '' Крокус ''. А що ? А:-Ти не ходила в темні землі? М:-Ні, після того як забрали твої сили... Наша сім'я зникла. А:-Чорт... Доведеться зробити це... М:-Що зробити? А:-Неважливо, збирай свої речі. Зустрінемось завтра на вокзалі. М:-Ти що? ГЕТЬ З ДУБА УПАВ!? І НЕ РАЗ!? ЯКЕ ЩЕ ЗАВТРА?! ТОБІ ЩЕ МІНІМУМ ТИЖДЕНЬ ТУТ ЛЕЖАТИ! А:-Я втечу... М:-Ні, ну точно з дуба рухнувся. В голові мозку геть не лишилось. А:-Мериліє, не починай... М:-НЕ ПОЧИНАЙ?! НЕ ПОЧИНАЙ?! ТИ ХОТЬ РОЗУМІЄШ ЯК Я ЗА ТЕБЕ ХВИЛЮВАЛАСЬ?! ЯК Я МОЛИЛАСЬ, ЩОБ ТИ ПРОКИНУВСЯ?! Почувши ці слова, Аюс почервонів до кінчиків вух. Йому було соромно показувати своє обличчя і він швидко сховався під ковдру. М:-Ну ти й дивний.
