Дочка Дракона

15 глава або нові члени сім'ї

Мерилія стояла мовчки. Від побаченого вона не могла оговтатися. М:—Чому вона не поділилася цим з Аюсом або зі мною...?Луна... мені треба йти...
Лу:—Угу. До зустрічі.
М:—Бувай...
Дівчина йшла тією самою дорогою. Землі під ногами не бачила, як і не чула співу пташок, що ласкав слух. Вона думала про те, що побачила в пам'яті Шарлі. Думала - про її важке дитинство. По словам тигреняти їй за людськими роками - 13. І в цей період вона втратила найдорожчих для неї осіб...
Не доходячи додому якихось 50 метрів з будинку почувся крик Лілі. Мерилія швидко побігла в дім і тут їй предстала перед очима така картина.  Якийсь невідомий хлопець з ранами по всьому тілі, лежав на вході в дім. Фіни і інших не було тут. Мері повільно підійшла до Лілі.
М:—Що сталося? Хто це такий? ''Десь я його вже бачила''
Лі:—Не знаю...  я почула з кухні дзвінок в двері. Пішла подивитися, відкрила їх і він зі словами ''допоможіть мені'' грохнувся на землю.
М:—А де інші?
Лі:—Шарлі пішла в кімнату. Аюс побіг за полотенцями, а Фіна за аптечкою.
М:—Давай обережно перекладемо його на диван в гостинниці.
Лі:—Зараз.
Вони обережно переклали його на ложе, що було розташоване неподалік від них.
М:—Та де ж це Фіна?!
Через хвилину з будинку пролунав шум падіння чогось важкого і тут озвалася богиня мудрості.
Ф:—МЕРІІІІ!! ПІДІЙДИ СЮДИ НА ХВИЛИНКУ!!!
М:—ЗАРАЗ!!
Дівчина пішла на звук. Він лунав з підвалу.
М:—Ти тут?
Ф:—Так!!Мене привалило! Допоможи!!!
Мері швидко спустилася донизу. Там був повний безлад і серед нього виднілося пасмо рудого волосся.
М:—Зараз я тебе витягну.
Вона почала прибирати всі коробки з книгами в сторону.
І раптом з цієї купи вискочила маленька дівчинка. Довге кучеряве волосся рудого відтінку нагадувало вогонь. Очі кольору бруньки що щойно розпустилася. Конопатий насик і щічки усіяні веснушками. На вигляд їй було років 11.
М:—Ф-фіна?!
Ф:—Ага.
М:—Чому ти стала дитиною?!
Ф:—Настій молодості. Я випадково перекинула його на себе коли діставала аптечку.
М:—А як ти умудрилася перекинути на себе всі ці коробки?!
Ф:—Це вийшло випадково.
Вона подивилася на Мері щенячими очима.
М:—Гараз. Давай мені аптечку і ходімо.
Дівчина взяла маленький чемоданчик.
М:—І довго ти будеш такою?
Ф:—Думаю поки знову не виросту.
М:—А немає настою старіння?
Ф:—А кому він взагалі потрібен?
М:—І то правда.
Вздихнув вони піднялися по сходах  назад у будинок.
Лі:—Ви принесли аптечку?
М:—Ага. Йок макарьок та де це Аюса носить?!
А:—Та тут я! Поки згадав де ці полотенця!
М:—Давай швидше. Йому потрібно допомогти!
А:—Зараз.
Аюс намочив полотенця і взявся примивати рани хлопця. Все було добре поки не зняли з нього шкіряний піджак. Недалеко від серця була невимовно велика рана, що сильно кровоточила.
Ф:—Тут аптечка не зарадить!
Лі:—А що нам тепер робити??
Ф:—Хтось володіє магією лікування?
А:—Не...
Лі:—Мерилія!
М:—Я-я?
Лі:—Авжеж! Це ж ти зцілила Аюса. Тіки для цього потрібна вода.
А:—Зараз принесу.
Він побіг на кухню і приніс миску води.
М:—Гаразд... давайте спробуємо...
Мерилія встала біля хлопця і простягнула руку над раною, зосередившись. Через мить її волосся почало підніматися до гори, а вода великими краплями повільно кружляла довкола поранення і одночасно сяяла. Незабаром кров почала зникати. На лобі дівчини виступив піт, а сама вона почала морщить носа. Аюс рвучко взяв її за руку тим самим заспокоївши. Вона продовжила. Через 5 хвилин рана зятянулася. Мері глибоко зітхнула, та почала сильно кашляти. Аюс встиг підхопити її коли та побіліла, як штукатурка, і почала втрачати свідомість.
А:—Що з нею?!
Ф:—Ця магія заберає дуже багато сил. Та щей залічити таку рану дуже складно... Нічого. Мері сильна їй просто потрібна підтримка і відпочинок - сказала Фіна підморгнувши хлопцю. Він хрозумів натяк і взявши свою кохану на руки, поніс в їхню кімнату.
Лі:—Я перев'жу рани які залишилися. А в тебе є ще одна кімната?
Ф:—Тут кімнат не зіщитать...
Лі:—Твій дім настільки великий?! А ззовні виглядає маленьким... Ф:—Запам'ятай, все не таке яким здається на перший погляд.) Піду підготую йому кімнату.
Фіна пішла залишивши Лілі з незнайомцем...
Тим часом Шарлі блукала по будинку. В середині він був у сотні разів більший ніж здавався. Було дуже багато кімнат і для кожної було зроблено табличку. Трохи поблукавши вона підійшла до входу на якому було написано бібліотека. Двері були не зачинені і вона легко зайшла. Скажу чесно вона... Величезна!! Їй не було видно краю, а полиці з книгами в висоту були 5 метрів. В ширину - 10.
Пройшовши немалу відстань на тигреня впала книга з верхньої полиці.
Вона підняла голівку і побачила маленьку фею, що швидко сховалася поміж книг. Хмикнувши вона продовжила йти, та перечипилася через здоровенну книгу.
Ш:—Чорт, що це гепнулася та...
Назва була...
Ш:—Всі таємниці хранителів сили...
Вона її розгорнула і почала читати зміст. Перший розділ був як встановлювати звязок зі своїм господарем. Другий - магія перетворення і її переваги. Саме це і зацікавила її. Відкривши сторінку 73 вона почала читати  як перетворюватися в людину і інших звірів...
Аюс тихо відкрив двері і обережно заніс Мері в кімнату. Він повільно поклав її на кровать і добре вкрив. Трохи задивившись яка вона гарна, вже збирався йти та... Вона з просоння схопила його за край футболки.
М:—Не... йди... - промямлила та.
Він всміхнувся і прилігши поруч обійняв її.
А:—''Така  мила і беззахисна коли спить)''
М:—Лю... блю... А...
А:—Спи) - сказавши це він ніжно поцілував її в лоб.
Від цього дівчина всміхнулася і вткнулася носом в нього. Так вони і заснули.
Лілі перев'язала всі рани потерпілому. Тепер він здавався таким красивим для неї. Загорівша шкіра, кольору грецького горіха. Довгі пухнасті вії. Чорне, кольору нічного неба волосся. Продовгувасте лице з не дуже пухкими губами. Широкі плечі і незанадто накачене тіло. На вигляд йому було приблизно 16 років.
Лі:—''Який він красивий...'' - вона дивилася на нього замріяними очима.
Ф:—Хі-хі-хі. Чує моє сердечко ви будете гарною парою. Бу-га-га-гашеньки.
Лі:—Ти.. ц-цей не так все зрозуміла! - дуже сильно замахавши руками і почервонівши понячала оправдовуватися вона.
Ф:—Ходімо на кухню поп'ємо чаю.
Лі:—Угу...
Тим часом у Шарлі ніяк не виходило перетворення.
Ш:—Скільки не пробуй нічого не виходить.
—Ти все неправильно робиш.
Ш:—Хто тут?
—Я - з верхньої полиці спустилася маленка фея. Та сама що скинула книгу. Вона мала довге, рожевого кольору волосся. І світло-рожеву сукенку. Ростом 15 см. За спиною були великі сріблясті крильця, що блистіли.
Ш:—Ти хто?!
—Я фея - бібліотекарка і звуть мене Фріксі. А ти, неправильно читаєш книгу.
Ш:—А як це, читати кнугу неправильно. Тут всеж чормим по білому написано.
Фрі:—Книга читається душею. Як що ти не приникнеся її змістом то і не зрозумієш нічого з написаного. Спробуй.
Ш:—Д-добре.
Вона так і зробила, принаймні спробувала. Тигреня почало підніматися до гори і покриватися білим сяйвом.
Фрі:—Правильно. Продовжуй. А тепер уяви ким ти хочеш бути.
Ш:—Людиною... - пошепки сказала та.
Все її тільце покрилося цим сяйвом. Лапки почали видовжуватися і ствати схожими на людські кінцівки. Мордочка теж змінювалася на обличчя. Шерсть зникла і замість неї на голові з'явилося довге, до бедер, біле волосся з коричневими прядями. Також на ній був одяг. Білі порвані джинси, чорні красовки на повітряній підошві, біла футболка, що сповзала з одного плеча, на ній був чорний напис ''I'm tigers princess''(я принцеса тигрів). На шиї був чокер у вигляді її нашийничка з рожевою зірочкою. Лише залишилися вушка і хвіст тигреняти. Шкіра була білосніжно біла, пухкенькі губки, великі білі вії і небесно голубі оченята. Худенька фігурка і невисока на зріст дівчинка спустлася на землю.
Ш:—Вау... - тіки й змогла вона видавити з себе і роздивившись себе продовжила, - можна я візьму цю книгу?
Фрі:—Звісно, лиш заведи читацький лист
Ш:—Добре.
*На гостинній*
Поки Фіна і Ліл пипивали чай і розповідали одна одній веселі історії, дехто вже встиг отямитися. І показати свої фіолетового кольору очі.
—''Де я?! Що це за місце?! СЕМ!!!'' Він почав оглядатися довкола шукаючи когось, та почув посипування з внутрішнього кармана свого піджака.
—''Фуф, він в порядку. Там хтось сміється, піду погля.... СТОП!! МОЇХ РАН НЕМАЄ!!??''
*на кухні*
Ф:—Ха-ха-ха. Якось вирішили боги, посперичатися хто виграє в парі.
Лі:—В якому саме?
Ф:—Хто сильніший, мураха чи слон. І вийшло, що я виграла.
Лі:—Тому що...
Ф і Лі:—Богиня мудрості. Ха-ха-ха-ха.
—''Хто там так сміється?''
Він став на порозі до кухні.
Ф:—О вже отямився?
Лілі повільно повернулася до хлопця. В його очах вона виглядала красунею, навіть не так... Богинею.
—О прекрасна діва... прийміть мене в свої обійми!! - він почав бігти на неї з розпросторими руками. Лілі злякалась і швидко встала зі стільця. Він не встих затормозити і впав перечипившись за місце на якому щойно сиділа Андерсон.
—Не тікай від мене моя прекрасна лілія!!!
Лі:—ГОСПОДИ, ПОМОЖІТЬ ХТО НЕБУДЬ!!! В БУДИКУ ЗБОЧЕНЕЦЬ!!!
На її крик прибігли Мері і Аюс. І побачили таку картину. Довкола стола бігала до смерті налякана Ліл, а за нею з криками ''Кохання всього мого життя'' бігав той самий поранений хлопець.
М:—Ти!!!
—Ооо, знову ти?!
М:—А я то дума де тебе вже бачила!?
А:—Мері, хто це?
М:—Це той придурок, який колись викрав у мене ключ для повернення з підземелля, бо свій десь посіяв!!!
—Взагаліто в мене є ім'я - Луї. І нічого страшного з тобою не сталося.)
М:—Та мені всеодно як тебе звати!! Ти хоть знаєш як важко повертатися через усіх тих монстрів було?! Дарма я тебе сцілила!!!
Л:—Доречі... де твоя коса? Ти десь її загубила?)
Її тату почало сяяти і в руках з'явилася зброя.
М:—Хочеш спробувати на собі?!! Пришибу нафіг!!!
Ф:—Сьорб, сьорб, сьорб. Який смачний чайочок.
—Прошу, стоп!!!
З карманчика Луї випригнуло біле мишеня яке вмить перетворилося в хлопчика 14 років. Сам він був не високий. Шкіра була білосніжною, великі зелені оченята були переповнені страхом. Біле неслухняне волосся з чорними прядками спадало йому на очі. На ньому була чорна футболка з білим написом '' I save your life!''(я збережу твоє життя!)і темно сірі порвані джинси. Взутий був він в сині кроси. На шиї був такий само нашийник як у шарлі, але з зеленим листочком. Він закривав собою свого господара.
—Прошу не вбивайте його!
М:—Гапазд... Я не трону тебе лише через те, що мене попросили.
Л:—Ти просто боїшся мені програти)
*звук удару*
В усіх очі поставали як 5 копійок. Лілі вгатила сковордкою Луї по голові. Від цього він гепнувся на землю без свідомості.
Лі:—Це тобі за те що налякав мене.
А:—Хлопчику як тебе звати? І як ти зв'язаний з цим типом?
—Мене звати Сем і я хранитель сили Луї.
Ф:—Он воно як... - озвалася Фіна і відсьорбнула трохи чаю.
С:—Пані Мерилія, я  прошу вибачення за свого господаря. Він не вміє чемно просити щось. І того разу коли він украв ключа, то це було для того щоб повернутися через мою рану. Якщо він надокучпє вам пані - він звернувся до Ліл, - то давайте зв'яжемо його.
М і Лі:—Я за!