Дочка Дракона

16 Глава або експеримент Тартароса

Так вони і зробили. Посадили на стілець і зв'язали, а самі сіли пити чай з Семо і одночасно слухати історію яка трапилася з ними.
С:—Це сталося цієї ночі. На наше поселення, незалежних від богів дітей, напали діти зла та не самі з ними був космічний дух.
А:—Стоп, стоп, стоп. Ти хочеш сказати, що є і інші?!
С:—Якщо сказати по правді, то це був не справжній космічний дух.
Лі:—Це як?
С:—Чули плітки про те, що діти зла проводять експерименти і намагаються створити найсильнішу істоту? Це був результат їхньої роботи. Вона неймовірно сильна. Легко вбила всіх наших друзів. Ми з Луї ледве не загинули. Нас врятувала наша цілительниця. Вона силою перемістила нас неподалік вашого будинку вже під ранок. А далі... ви і самі знаєте.  
М:—Мені дуже шкода якбия лише знала про те, що вони напали на вас то допомогла б.
С:—Я знаю що ти сильна, але лише справжній космічний дух може її перемогти.
М:—Ну... по правді я і є справжній космічний дух. Просто мої сили ще не прокинулися до кінця.
С:—Такого просто не може бути... вони не доживають до такого віку.
Ф:—Можуть. Якщо врахувати те що вона проспала під бар'єром 10 років і сама ж запичатала свої сили.
С:—Щооо?!
Ш:—''Хм.. що вони там так енергійно обсуждають? Стоп, я чую два незнайомі запахи. У нас гості?''
Шарлі зайшла на кухню в вигляді дівчинки.
Ш:—Мері, хто це такі і що вони роблять в будинку Фіни?
М:—Шарлі чому тебе так довго...
Вона повернулася і побачила новий образ Шарлі.
М:—І як це розуміти?
Ш:—Я щойно потрапила в бібліотеку і знайшла там книгу ''Всі таємниці хранителів сили'' і з'ясувалося що я знаю не всі свої секрети.
С:—П... Принцесо, ви живі!!! - на обличчі виступив ледь помітний рум'янець.
Ш:—Це ж ти був сином заступника мого батька? Пам'ятаєш як ми гралися в дитинстві? Як там твій тато?
С:—Так це я. І я чудово пам'ятаю весь наш проведений час. Нажаль батько загинув разом з іншими.
Ш:—Мій батько також загинув при тому нападі...
С:—Короля, більше немає...?
На його очах з'явилися маленькі краплинки сліз.
Шарлі помітила їх і поквапилася витерти оби ніхто не побачив.
Ш:—Все... буде добре)
Вона усміхнулася і ніжно обіняла його вткнувшись носом в нього. В неї в самої виступили сльози, та цього ніхто не бачив. Від цього хлопчик почервонів ще дужче. Всі мовчки спостерігали за цією неймовірно милою картиною. Фіна швидко фотографувала все що відбувалося з іскрою в оченятах.
Ш:—Доречі, Мері. - вона повернулася до Мерилії, але Сема не відпускала, - Хто ця дівчинка?
Ф:—Гі-гі-гі. Богиня мудрості до ваших послуг. - вона мило всміхнулася і зробила кумедну мармизу.
А:—Звонову перекинула на себе настій молодості?
Ф:—Дя... - вона надула щічки, чим була схожа на бурундучка, і швидки всміхнулася у всі 32.
А:—Ти з мене знущаєшся?! - він почав повільно підходити до неї.
Ф:—Аюсику. Я не спеціально...
А:—Ти хоть бачила цей вибух на макаронній фабриці, який зараз в тебе на голові?! Могла б себе хоть трохи в порядок привести?!
Ф:—А навіщо? Мені і так подобається)
Аюс мовчки вийшов з кухні і за мить повернувся з гребінцем в руках.
А:—Пощади не чекай!
В усіх щелепи з підлогой привіталися, окрім Мері і Шарлі. Адже вони чудово знали як Аюс не любить розтріпане волосся.
Л:—Моя... богине...
Лі:—Він знову за своє?! - заховавшись за Мері протараторила Ліл.
Л:—Пробачте... мені дуже шкода...
С:—Ух йооо... це погано... Це капець як погано!
Сем взяв себе за голову руками.
М:—Що саме тут поганого?
С:—Якщо Луї сильно вдарити то він переклучається на безпомічного маленького хлопчика. І так може продовжуватися дуже довгий час. Аж поки само не мине.
Л:—Пробачте мені! - він жалісливо глянув на Мері і Лілі.
Лі:—Бідолашний... я зараз тобі допоможу.
С:—Це дуже дуже погано!
Лі:—По-моєму він милий.
С:—Ви не...
А:—Ей, чому ти замовк?
С:—Наближаються... вони рухаються дуже швидко... 1 кілометр... 800 метрів... 400 метрів... ЛЯГАЙТЕ ВСІ!!! ШВИДКО!!!
Ф:—Що...
Не встигли всі зреагувати як почувся звук вибуху. Скло в вікнах розбилося від подужного звуку. А наших героїв відкинуло до стіни.
*через хвилину*
М:—''Ай... в ушах дзвенить... і що це таке важке? Аюс!''
З'ясувалося що він закрив собою дівчину.
Він розплючив очі і почав підніматися та раптово впав.
М:—АЮС!!!
На очах дівчини сльози. Вона почала швидко оглядати все довкола. Луї закрив собою Ліл і Фіну, а Сем заховав за собою Шарлі. Всі були непритомні.
М:—Почекайте... зараз я вам допомо...
Щойно вона хотіла вилікувати всім рани як недалеко від неї пролетів ніж і застряг в стіні.
—Куди зібралася?)
—Слухай, Джо, а чому вона ще при свідомості?
—Хтозна. Можливо вона не така й проста?)
—Може пограємось з нею трохи?) Вона доволі красива)
А:—Не посмієте... я вам не дозволю... вона моя і я її нізащо і нікому не віддам!!!
Аюс почав поволі вставати.
—Як він ще при свідомості?
—Яка різниця? Всеодно ми, діти зла, вб'ємо його без коливань!
А:—О сили природи, сили вогню,
Вам я боротися накажу.
Лиса вогняного викликаю,
І захистити моїх друзів закликаю!
В повітрі з нічого почав з'являтися лис з п'ятьма хвостами. Виглядав він як кіцуне. Червона шерсть колихалася нагадуючи вогонь.
—Містичний звір 19 рівня? Та хто він такий?!
—Це, напевно, той самий бог тварин в якого Люциус забрав божественні сили... Аюс Дюпон...
—Як тоді він може ними користуватися?
—Ти що не чув, що до того як він став наступним богом тварин його сили були при ньому.
А:—Сіруджі, нападай!
Лис відкрив свої великі янтарно-жовті очі і загарчавши кинувся нападати на дітей зла.
А:—Мері вставай і допоможи мені привести до тями інших. Якщо сюди прибуде експеримент Тартароса, то нам живими звідси не втекти.
(Тартарос - бог зла і смерті в грецькій міфології. Також його часто згадують як світ мертвих)
М:—Зараз.
Мері ледве підвелася і недалеко від неї лежали Сем і Шарлі.
М:—Вставайте, нам потрібно чим швидше забиратися звідси!
Ш:—Мерилія...?
С:—Принцесо.. вставайте я вам допоможу..!
Ш:—Ти ж сам ледве на ногах тримаєшся!! Зараз!
Вона заплющила очі і її волосся поволі піднялося догори через мить -  перетворилася на великого чорного тигра з синіми полосками, які сяяли як і блакитні очі.
С:—Принцесо... коли... коли ви стали такою сильною. Точніше хто ваш господар?
Ш:—Мерилія. Вона мене приручила. А тепер вилазь на мене і тримайся міцніше.
Л:—Опа ще один хранитель сили, занятненько.
До них підійшов Луї з непритомними Ліл і Фіной на руках.
М:—Слухай, Аюс, а чому Фіна не використовує свої божественні сили?
А:—Через те що вона не може з ними впоратися.
М:—Тобто?
А:—Колись три старших бога наклали на неї печать... Інакше по щолчку пальців вона могла б снищувати цілі планети.
М:—О-ого...
А:—Тому нам потрібно будь якою ціною втримати її від бійки. Сіруджі затримає їх на деякий час поки ми будемо тікати.
—Ви нікуди не підете!
С:—Це вона! В-вона прийшла!! - від страху він прижав свої вушка до голови.
Мерилія прищулила очі. Через весь той пил нічого не було видно. Та поривом вітру картина стала трохи яснішою. В декількох метрах від, проходу зробленого дітьми зла, стояла ледве помітна постать. Це була дівчина  приблизно 20 років. Вона почала підходити все блище і блище. Обриси стали яснішими. Її тіло нагадувало потоки лави. А обладунки застигші потоки магми. На голові були великі роги. Руки схожі на велетенські кігті.