Безжурна мить, єдинна мить – життя!
Таке співуче і вродливе слово.
Його ми згадуємо знову й знову.
Але не може бути в нього вороття.
Чаклує воно колосками поля,
Шляхетними пташками в далині.
І поруга його єдина – доля,
Подорожує з ним в безжурні дні.
Вони ідуть разом, рука у руку,
Глибокі очі мають в далечінь,
Збираються і щастя й горе в купу,
Ховаючи загострені мечі.
Для них немає обертів, зворотів,
Бо линуть вони швидше з року в рік.
Цінують кожен день, живуть в турботі,
Ведуть років невпинний лік.
І посміхаються, коли на небосхилі,
Засяє зірочок новий танок.
Якщо покриє скроні попелясто-сивим,
Готують для людей останній крок.
Така вона і є – невпинна мить життя.
Тож подивись, як швидко плинуть дні.
А як прийдуть хвилини каяття,
Згадай, що ти зробив, для майбуття
Наступних поколінь.
YOU ARE READING
Рожеві Стрічки
PoetryПоезією ми відпочиваємо, сльозами пишемо, а думками малюємо... Це наша суть ще з дитинства. Усі люди - це частина великої галактики і безмежного всесвіту. Нехай троянди вашої душі знаходять втіху у творчості. Запрошую вас у подорож квітучими пелюстк...
