Як із сумом дерева до мене схилились,
І листків полум'яних хитаюча тінь
До обличчя мого ненароком торкнулась,
До обличчя мого, до моїх почуттів.
Подих вітру холодний,
Погляд сонця з червоних вій,
Ви до серця мого ненароком торкнулись,
Ненароком до серця, до моїх тихих мрій.
Тільки мрії схололи,
Обпеклись і застигли,
Як та глина на сонці,
Засохли до тла.
Ви до моїх думок ненароком торкнулись,
Ненароком торкнулись, а довіра пройшла.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Рожеві Стрічки
ПоезіяПоезією ми відпочиваємо, сльозами пишемо, а думками малюємо... Це наша суть ще з дитинства. Усі люди - це частина великої галактики і безмежного всесвіту. Нехай троянди вашої душі знаходять втіху у творчості. Запрошую вас у подорож квітучими пелюстк...
