~2 частина~
Він завмер на місці.
Застивший на одному місці Техьон не міг зрозуміти такої поведінки Чонгука.
А Чонгук в той час просто стояв перед дзеркалом і обирав собі одяг. Техьон підійшов до нього спокійно але в душі хотілось його прибити за таку поведінку. Підійшовши запитав:
-чому ти мені не відповідав? Я хвилююсь за тебе!
-я знаю як ти хвилюєшся! -відповів Чон і притиснув його до шафи.
Не розуміючи такої поведінки Чона, Ві був в шоці. Той притиснувся до нього і за сантиметрами їхні губи...порушивши тишину Чон питає
-що ви від мене скриваєте?
Звичайно Ві не хотів розказувати тому відштовхнувши його(хоча взагалі не хотів цього) і сказав:
- виходь через хвилину.- Ві вийшов та зійшов на перший поверх сказавши всім що Чон зараз вийде.
Рівно через хвилину вийшов Чонгук і .... чуть би не оглох коли всі разом почали його вітати! Людей було не мало адже усі готувались разом! Після спільного, гучного привітання Чонгук побіг на низ і почав усіх обнімати, коли дойшла черга до Техьона він його обняв а той в свою чергу сказав:
- ось наш секрет, дурачок ти мій (і з такою посмішкою що так і хоче поіздіватись над ним що в Чона аж мурашки пішли). Після того як кожен привітав а Ві сказав шо потім особисто дещо подарує). Усі в секунду розійшлись по різних боках вітальні. А Чон від радості просто почав плакати, він так цього давно хотів. Це була маленька собачку яку тааак хотів Чон. Практично кожного дня у протязі цілого року він усім мемберам надоїдав цим камочком щастя як він його хоче, але розумів що таких порід практично немає у їхній країні! Підбігши до цього камочка одразу почав обнімати його, а він облизувати усе його лице! Поряд стояв Ві надзвичайно замріяний... ніхто незнав що у нього в думках...
