Я повністю відчуваю хвилюючі хвилі, що торкаються моїх грудей, коли я все глибше й глибше занурююсь в таємний світ глибин цієї позбавленої мною цнотливості річки. Я крокую по м'якому грунту, що розчиняється у воді і все живе і не живе, що бачить і відчуває мою масу тіла й запах крові на моїх ступнях,від скла, що завдіяло мені пекучої болі, робить мої рухи менш прискореними, ніж зазвичай. Я повільно відштовхуюсь не помітно ногами від землі, що зветься дном, і ніби обіймаю весь світ, пливучи по ніжній прозорій тканині , яка торкається мого покритого у сотні мурахах тіла. Я тепер пливу. Пливу повз сотні дерев, через серця печер, через душу природи, віддаючи їй себе. Пливу повз промені, що крізь мене проходять і освітляють мою душу, аби зігріти від температури, що приймає вода.
ВИ ЧИТАЄТЕ
сУцІльнИй хАОс
Poetry«суцільний хаос» - це перша збірка моїх віршів, яка почала існувати з 2020 року. Збірка починається із вірша «залишають білі крила та йдуть», саме цей вірш увів відлік часу. *** «читачу» тут панує солод і гіркота. панує тиша і грім. панує морок і с...
