Тою стежиною
Якою крокували твої стопи.
Тою чарівною тою співучою тою живою
Стежиною якою ми завтра вже не станемо живитися. Я обіцяю тобі привести тебе сюди знов.Тільки із світлом у серці.
Пообіцяй мені , що ти обернешся знову так само граційно й обережно як тоді колись.
Опустишся колінами торкнешся трави і впадеш мов нічого не було й немає. Мов мене немає.
Ти впадеш всім своїм тілом і обіймеш грудами усе що зветься землею усе що зветься дарами усе що зветься життям!
І тоді ти обернешся як і обіцяла із пригорощами золотого насіння.
І скажеш мені тихо на вушко що любиш як трава шелестить.
Як вона не хоче аби ти відверталася від неї.
А як хоче аби ти поряд з нею гомоніла про те про се.
Стань моєю зоряною вуаллю.
Щоб я міг бути з тобою.
Бути в тобі.
Бути там де ти. А значить повсюди.
Ляжемо на це красиве поле подалі від чарівної стежки і обіймемо разом цю Землю.
Розділимо наші душі й віддамо їй належну частину. Бо ж як інакше. Якщо тИ в самому її серці !
Поцілуймо ж тіло Землі !
Віддаймо ж душі свої!
Знімімо одяг зайвий, а значить весь!
І станемо навпроти Сонця, а значить навпроти безкінечності й недосяжності!
І вклонімося їй - Нашій Землі!
Бо ж ми її діти!
Бо ж ми її квіти!
Цвіт яблуні. Вишневий сік. Малинові сади. Шовковиця - твої дари - усе це я приймаю й благословляю!
YOU ARE READING
сУцІльнИй хАОс
Poetry«суцільний хаос» - це перша збірка моїх віршів, яка почала існувати з 2020 року. Збірка починається із вірша «залишають білі крила та йдуть», саме цей вірш увів відлік часу. *** «читачу» тут панує солод і гіркота. панує тиша і грім. панує морок і с...
