я загортаю серце в смуги трамвайних колій
місто ламає в тиші горам моїм хребти
я для нього – нічого, я для нього – ніколи
тільки спинюсь на трохи, далі не можу йти.
більше би тиші й шуму: тиші, щоб чути голос
шуму – аби без жалю чути всі голоси.
часом стаю німою, гублю слова, як молюсь,
серцю бракне любові, світу бракне краси.
я загортаю серце; йду містами німими
світ холодний до болю: кутаюсь у пальто.
вулиці міст лякають; вперше стають чужими
я для нього – ніколи, я для нього – ніхто.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Міста. Потяги. Вокзали
PoetryТам, де шляхи перетинаються. Там, де звичні речі набувають інший сенс. Думки вголос, нічне натхнення або просто поезія відстаней.
