я пишу ці поеми важкої живої любові
тобі, моя безпристрасна земля,
тобі, що напилась моєї холодної крові,
з якої із тебе напнулось рілля.
болотяний колір рожевої шкіри,
холодний цілунок до твого чола:
уперше й востаннє не йнятиму віри,
що в тебе в руках я своє віджила.
в зізнаннях тобі не порушу і тиші;
під словом не зрушить волога трава.
тож знай лише те, що тебе я полишу,
не кинувши навіть прощальні слова.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Міста. Потяги. Вокзали
PoetryТам, де шляхи перетинаються. Там, де звичні речі набувають інший сенс. Думки вголос, нічне натхнення або просто поезія відстаней.
