Канадські чайки говорили з небом
Я, мабуть, теж загублена висотками
Торонто вікна рахувало сотками
І клало втому на трамвайні ребра
Вода змивала тіні й бігла в озеро
Мабуть, ми теж молилися за зливою
Вона була б зависоко-красивою
І надвисала б трихвилинно грозами
І ще би сонце... обіймало тепло
І не тягнулось у душі за втомою.
Невже я вдома? Мабуть, дійсно вдома
Бо тут же чайки говорили з небом
ВИ ЧИТАЄТЕ
Міста. Потяги. Вокзали
PoetryТам, де шляхи перетинаються. Там, де звичні речі набувають інший сенс. Думки вголос, нічне натхнення або просто поезія відстаней.
