V

20 3 2
                                    

                              Чому?

А чи знаєш ти, як важко
У тиші , у роздумах своїх
                 сидіти і чекати.
Не день, не два
Десь місяців зо три.
Та й плакати безперестанку.
Вночі не спати,
Все думати та на стелю споглядати.
Удень кричати, злитись на людей,
Які тебе не розуміють та не хочуть знати.
Утратив віру й надія покидає твоє тіло.
Печаль лиш панує та не хоче відпускати.
Ти не заперечуєш , що сам у цьому винен.
Але чому тебе ніхто не розуміє?
Чому ніхто не хоче бачити , що відбувається насправді?
Що ти із середини помираєш...
Задумайся бодай на мить: «що буде далі?»
Що станеться з тобою.
Подумай. Зваж усе.
Чому тебе ніхто не розуміє?
Й чому ці люди не шукають спасіння?
Ти скажеш – «вони безнадійні».
Тоді, чому у них шукаєш порятунку?
Хоч ти, не падай духом.
Та не картай себе.
Й питанням голови не муч:
«Чому ж вони мене не розуміють?»

СфуматоWhere stories live. Discover now