Зона АТО

Майдан. Життя або смерть.

Мабуть, почну з Майдану.

Чим був український Майдан грудня 2013 - лютого 2014? Визначити його природу непросто. Не можна рубонути з плеча й дати однозначне визначення. Досі перебуваючи всередині процесу, у свіжих травмах і ранах, радощах і ейфорії Майдану, несила авторитетно визначити, чим він був, водночас не будучи чимось іншим.

Авжеж, ми маємо хронологію подій, яку можна простежити до години, ми володіємо цілим архівом людських історій і спогадів, терабайтами візуальної інформації, аудіо і відео, морями конспірологічних теорій і горами політтехнологічних гіпотез. А психологи та психіатри - історії психічних хвороб і відхилень. Хоча де знайти психічно здорового психолога і психіатра після Майдану...

Однак авторитетно заявити "Майдан був ..." не наважиться ніхто. Точніше, може, і наважиться, та хто ж йому повірить. На Майдані в кожного була своя думка, ідея, правда. Майдан був живим процесом, де гормональні колективні вибухи чергувалися повним штилем і апатією, справжня війна поступалася тривожному перемир'ю, а доброта приходила на зміну ненависті. Сьогодні ти міг напоїти ворога чаєм і віддати йому півпачки сигарет, а завтра отримати від нього кулю в око. Сюди кожен ішов зі своїм багажем, зі своїми скелетами в шафі, уявленнями про цей світ, життєвими установками, досвідами. Навіть моральні установки в людей бували різні. На Майдані було мільйони облич.

Можна сказати "Майдан був революцією гідності" або "Майдан був виступом за європейські цінності", але це буде лише частиною великої картини, окремим її фрагментом. Бо, крім гідності та європейських цінностей, тут була воля і справедливість, солідарність і хоробрість, війна проти системи і національно-визвольна боротьба, протистояння громадянина з державою і велика геополітична провокація, всенародний фестиваль креативу і вибух нової естетики спротиву. Зрештою, тут було щось значно важливіше, посутніше, щось таке, що стосувалось головного людського питання - боротьбою за виживання з надією на нове життя. Бо від усього, що обіцяла нам майбутня історія віяло лише руйнацією, тліном і смертю. Так, питання стояло саме так: життя або смерть.

Так само можна сперечатися про дату початку Майдану. Одні кажуть, що він почався 21 листопада, коли журналіст "Української правди" Мустафа Найєм покликав усіх під стелу Незалежності із парасольками на чай. Другі вважають, що все почалося з ранкового побиття студентів із 30 листопада на 1 грудня і дзвонів Михайлівського Золотоверхого. Треті цілком резонно припускають, що саме перший велелюдний виступ 1 грудня, коли на вулиці Києва вийшов перший мільйон громадян, і подальша провокація на Банковій, дали початок масовим протестам. Четверті взагалі дотримуються думки, що серйозні ігри почалися 16 січня, після прийняття Верховною Радою репресивних законів. П'яті схильні починати розмову з кривавого Хрещення 19 січня, коли було кинуто першого "молотова" на Грушевського. Шості наполягають на не менш кривавому Дні Злуки 22 січня, коли Майдан отримав своїх перших мучеників - Ніґояна, Жизневського і Сеника. І кожен із них по-своєму правий і має рацію. Бо для різних людей Майдан починався у свій день. Були навіть люди, які вперше вийшли на Майдан 19 лютого, щоб залишитися там назавжди.