Першородний друг чи щось більше ?..

1 частина

* Новий Орлеан, бар *
К: Їдеш у Містік Фоллс? Це занадто тихе містечко для тебе
Т/і: Ось тому і їду там давно нічого не відбувалося, тим більше Стефан повернувся потрібно буде навести візит, а ще й дядькові зробити життя веселіше, хоча для цього існує і Деймон ... - Клаус посміхнувся.
К: Даа, ти не даси місту жити в спокої. - Я кивнула.
Т/і: Додати бурбон.
Т/і: Вони вмерли б від нудьги, принаймні я точно. - Ми стукнулися.
Т/і: А що в тебе з Марселем? Місто віддавати збирається?
К: Ні, це не на довго.
Т/і: Правильно.
* Ми ще поговорили, а потім я попрощалася забрала речі і поїхала в Містік Фоллс *
* Вже там *
* Вечір 20:00 *
* Я зайшла в будинок і крикнула *
Т/і: Зустрічайте гостей, довго чекати не збираюся! - З'явився Стефан.
С: Т/і?
Т/і: Та наче.
С: Що ти тут робиш, а найголовніше, що ти задумала?!
Т/і: Прийшла відвідати родичів, хіба ти не радий? Найкращого дядька Зака, ​​який до речі якраз спустився.
Т/і: Привіт найкращий дядько Зак.
З: Гостей не чекали і не чекаємо.
Т/і: Як шкода, але я вже приїхала.
З: Що ти задумала?
Т/і: Зрозумієте чи мені самій сказати? - Настала тиша, а потім Стефан сказав.
С: Ти відключила людяність.
Т/і: Бінго! Хіба так важко було здогадатися.
С: Навіщо?
Т/і: .. Будеш звітувати піду в аптеку куплю беруші.
С: Часи змінюються, треба вигадати щось нове.
Т/і: Ну-ну чекаю новин і на твоєму місці я думала швидше.
С: Не вбивай нікого, бо люди згадають. Забула 1864 рік? Погано закінчилося. - сказав Стефан трохи злим голосом.
Т/і: Так я пам'ятаю Стефан, закінчилося це погано для вампірів і для вас, а для мене це був найщасливіший день. Чому ж? Над вами перестав знущатися батько і моє весілля скасувалося. То скажи ж, ти хотів би бути людиною чи залишився вампіром? - Сказала я спокійним голосом.
С: Людиною.- Я закотила очі.
Т/і: З тобою нудно, я пішла спати.
* Пішла спати і заснула, година ночі *
Т/і: Голодна..- встала вийшла і пішла на вулицю, почала шукати людей і знайшла цілу компанію з 5 людей біля річки.

- Тільки я зібралася на них налетіти як мене схопив Стефан.
С: Т/і не треба! Це ризиковано
Т/і:Тоді йди бабуся! - Я махнула рукою і в Стефана згорнулася шия.
Т/і:Чудово, гей хлопці пивка не знайдеться?! - Крикнула я.
?: Є. - я підійшла до них.
Т/і: На жаль пиво це не по моїй частині.- я з вампірською швидкістю наблизилася до однієї людини вп'ялася в його шию розгризаючи її, інші закричали і почали бігти, я підняла решту 4 у повітря і зробила так що вони перестали кричати.
Коли перша людина впала, я опустила другу.
?: Будь ласка не треба. - плачучи сказала вона.
Т/і: Це буде не довго .- я погладила її по щоці і вп'ялася своїми іклами в шию розгризаючи її, ту ж саму маніпуляцію я зробила з іншими, мені потрібно було підлаштувати ніби це напад тварини як ніяк, але Стефан правий люди згадають. Потім підвела його на плече і понесла додому.
Вже пройшло десь пару хвилин і я побачила, що я прохожу повз людину, він подивився з шоком на мене, а потім почав бігти. Але на його жаль я опинилася перед ним і вп'ялася йому в шию, а він почав кричати, потім я трохи випила крові з руки розгризаючи її і пішла додому зі Стефаном на руках.
Уклала на ліжко і пішла спати.
* Ранок 9:45 *
* Стефан і Зак про щось говорили, я почала підслуховувати *
* Спочатку я почула як по новинах йшлося про напад тварин і те, що померло 6 людей *
З: Стефане, а що буде далі вона переріже все місто?
С: Зак я розумію твоє невдоволення, але я нічого не можу зробити з цим, щоб я мав шанс я повинен пити людську кров, але ти знаєш чим це закінчиться.
З: Я її довго терпіти не можу. - тут з'явилася я.
Т/і: А мене й не треба.
З: Ти живеш у моїй хаті так що маю право. - Я прижала його горло до стіни і сказала.
Т/і: Нічого ти не маєш якщо ти живий це означає, що я не хочу тебе вбити, якщо у тебе є дім це означає, що я його ще не забрала. Зрозуміло?
С: Досить! - Він відсунув мене від Зака.
С: Т/і йди!