Першородний друг чи щось більше ?..

62 частина

?: Ми самі себе запросили. Як дитина? З нею все добре?
Т/і: Та з дитиною все добре, можете не переживати, а тепер валіть звідси. Вихід там.- я показала рукою.
?: Ми прийшли з миром. У нас є пропозиція.
Т/і: Руки і серця?! Повторюю вихід там.
?: Ми не підемо поки ти не вислухаєш.- вибору в мене не було тому я просто промовчала.
?: Зараз всі відьми гудуть від новини, що з'явилася наймогутніша істота в світі. І деякі з них твої вороги і думаю вони налаштовані проти цього..Тож ми пропонуємо, щоб вступила в наш клан, ми зможемо тебе захистити.
Т/і: Хто ви такі, щоб мені щось пропонувати?! Ви не мої родичі, не мої друзі, не мої знайомі! Ви заявилися в мій дім, взялися з повітря і пропонуєте таке! Ідіть геть з цього дому! Я проти!
?: Нічого ми почекаємо, а зараз нам час.- вони зникли.
Т/і: Класс, клан темних відьом пропонує вступити до них от цього мені точно не вистачало.
С: Ти з ким говориш?-зайшов Стефан, я злякалася.
Т/і: Та не лякай так! Ти коли прийшов?
С: Тільки що, так з ким балакала?
Т/і: Та ні з ким
С: Що за клан темних відьом?
Т/і: Якщо коротко то це секта куди мене типу запрошують. По-скільки зараз в мені неймовірно сильний трибрид, то всі відьми будуть вести на мене полювання, а точніше на дитину.
С: Вони погрожують?
Т/і: Поки просто запрошують, а як буде далі не знаю.
С: Зрозуміло..
Т/і: Стефан..я скоріше за все, поїду завтра..
С: Впевнена?
Т/і: Так.- я дивилася на Стефана очікуючи якусь реакцію та на його обличчі зовсім нічого не відображалося, та потім він посміхнувся і промовив.
С: Добре, тобі потрібно з чимось допомогти?
Т/і: Та ні все готово. Деймону я скажу.
С: Добре..- ми проговорили з Стефаном увесь вечір, а потім я розповіла Деймону про завтрашню поїздку і пішла спати.
* Наступного дня 06:00 *
Всі речі були вже в авто, я прощалася.
Д: Все взяла?
Т/і: Так
Д: Ти вже придумала, що будеш казати?
Т/і: Я ще думаю над цим..
С: Подзвони, як доїдеш.
Т/і: Добре.
Д: І загалом якщо буде потрібна допомога чи просто захочеш поговорити дзвони.
Т/і: Добре..- ми попрощалися, я сіла в авто і вирушила на мене чекала довга дорога.
* Через декілька годин я втрапила в затор і тільки через дві години вибралася з нього.. сьогодні точно не мій день. Я стала на заправку, заправилася, купила печиво з чаєм і перекусила, а після вирушила далі. Приблизно 22:00 я була вже в Новому Орлеані, добре що працюють готелі. Знявши собі номер я відзвонилася Стефану, що приїхала взяла речі і пішла заселятися. *
Т/і: Ну нарешті ліжко.- я швидко ввалилася навіть не переодягнувшись і заснула.
* Ранок 10:00
Я прокинулася пішла зробила всі процедури і переодягнулася. Пішла снідати, а потім думала, що казати Клаусу, бо реально я не знала, що казати. Я зовсім не мала і гадки, що йому говорити при зустрічі, всі минулі мої варіанти вийшли якісь дибільні і зовсім не підходили. *
☁️Т/і: От що йому сказати? Привіт я возкресла! Ні тупо. Клаус я возкресла. Теж саме, що і перше. А якщо виявиться, що за цей рік в нього з'явився хтось? Та ні не може бути..а якщо так? Коротше не буду себе накручувати, що буде то буде.. побачимо. Нуу якщо виявиться, що в нього є дівчина, то я поїду додому щоб не сталося, а якщо в нього не буде дівчини то щось придумаюю. Так з цим треба закінчувати потрібно дзвонити Ребецці.☁️
Я трохи ввагалася чи варто їй дзвонити та все таки натиснула на "виклик" і через декілька секунд взяли слухавку.
Р: Це що жарт якийсь?! Не смішно! Хто б ти не був закінчуй з цим.
Т/і: Та Ребекка це я!
Р: Що?!- вона шоковано промовила.
Р: Т/і? Т-ти жива? Як?
Т/і: Ти зараз в Новому Орлеані?
Р: Т..так.
Т/і: Чудово, тоді зустрінемося в кафе(назва) через годину, Клаусу нічого не кажи. Бувай.- я скинула слухавку.
Т/і: Хоч скільки часу? Йойй 13:23 я не думала, що буду так довго возитися. Так потрібно зібратися, мабуть деякі речі залишу тут, а основне візьму з собою. Ще потрібно сходити в магазин за продуктами, тоді за продуктами зараз, а потім одразу ж на зустріч з Ребеккою.
* Я зібралася сіла в авто та поїхала в магазин. Вже там накупилася всього що було потрібно. На годиннику показувало 13:53 якраз встигала під'їхавши до кафе я припаркувалася. Зайшла туди і сіла за вільний столик замовивши чаю. *
* Через декілька хвилин на годиннику показувало 14:05 моє замовлення принесли. Я чекала, а потім зайшла Ребекка вона оглянула приміщення та швидко мене знайшла. *
Р: Господи Боже..Це правда.- вона налетіла обіймати мене.
Р: Я думала це брехня і що хтось просто добре вміє підробляти голос та це правда! Ти жива! Стоп ти людина?!
Т/і: Не зовсім..відьма це була моя ціна за возкресіння.
Р: Я всеодно дуже рада тебе бачити та знаю того хто зрадіє сильніше..
Ти казала, що все розповісиш! Розповідай. Як возкресла, як вмерла? Як стала відьмою?
Т/і: Все по порядку..- я почала їй розповідати, що насправді сталося і відповіла на всі її питання. Звісно про вагітність я їй нічого не сказала.
Р: О це так історія.. Ти навіть не уявляєш як я рада тебе бачити.
Т/і: Скажи будь ласка, а за цей рік в Клауса хтось з'явився?
Р: Хтось ревнує...Ні, нікого не було.- я зраділа мені стало легше.
Р: А як ти збираєшся з ним зустрітися і що збираєшся казати при зустрічі?
Т/і: Що казати я вирішу на місці в залежності від того, що станеться. А на рахунок зустрічі..Я думала..ти не могла б мене провести до Клауса?
Р: Так звісно пішли зараз!
Т/і: Зараз?
Р: Зараз! Він буде тобі дуже радий повір!
Та пішли..- вона потягнула мене за руку.
* Через декілька хвилин Ребекка привела мене до бару *
Р: Ходімо.- вона мене завела в будівлю.
Швидко знайшла Клауса і підійшла до нього. Я хвилювалася..не знала, що буде далі і просто застигла на місці.
Р: Клаус ти не повіриш!- промовила Ребекка, мені хотілося десь зникнути водночас я хотіла бути з Клаусом і в той самий момент я боялася чи нічого не змінилося між нами. Вже я нікуди не піду потрібно було думати раніше, все вирішиться тут і зараз. Я застигла.
Р: Пішли.
К: Це терміново, бо якщо..- вона його перебила..
Р: Так це неймовірно терміново.- я зробила декілька кроків і промовила.
Т/і: Клаус..- Клаус різко повернув голову почувши знайомий голос. Ребекка вже була готова завищати від радості. Клаус різко піднявся.
Р: Ось.- вона показала на мене.
Я завмерла Клаус теж. Секунди здавалися дуже довгими та потім..