Розкішний білий колір

Частина 5. В пошуках брата...

Глава родини, строгий батько та доблесний керівник, стояв перед високими вікнами кімнати. У його руці був лист від молодшого сина. Він хоробро бився й в політиці, й в війнах та не міг побороти гіркоту у своєму серці. Коли до родини надійшла звістка про трагедію з участю молодшого Пана, його дружина втратила свідомість, а двоє інших синів були вбиті горем.

Він тисячу разів карав себе й дуже хотів би, аби час повернувся. Його серце падає при кожній порожній звістці, коли лицарі нічого не знаходять в результаті експедиції для пошуків молодшого сина.

-Батьку...,- покликав Максиль. На його красивому обличчі з'явився стурбований вираз.

-Ммн...,- відповів батько.

Глибоко видихнувши, Максиль зробив крок вперед.

-Прийшов керівник пошукової групи...

Він вагався. Ця новина не поліпшить настрій батька, навіть, якщо він відмовиться її вимовити.

Лорд маєтку обернувся та подивився на свого старшого сина: судячи з виразу обличчя Максиля, хороших новин не було. Його брови спохмурніли, спустошені постійними негативними результатами. З моменту інциденту пройшло вже два тижні.

Північні гори, як відомо, настільки холодні, що без тепла людина може померти всього за декілька годин. Згідно з результатами розслідування пошукової групи, Мулену вдалося втекти до лісу в одному лише тонкому одязі. Батько спочатку думав, що в його подорожі до маєтку Лазурін нічого не станеться. Він послав сильних лицарів та покоївок доглядати за молодшим. Проте подібна ситуація все ж сталася, й він не знав про це. Мулен був крихким, й поза сумнівом, може захворіти. Він був хворобливою дитиною з самого народження. Злодії були спіймані та посаджені у в'язницю, та ніякі тортури не могли відповісти на сумніви у безпеці молодшого сина. Живий він або ні...

Максиль пильно подивився на батька. Погані передчуття стискали серце, чим довше він дивився на старшого чоловіка. Нарешті він заговорив.

-Я хочу особисто очолити пошуки молодшого брата.

Його рішуче обличчя слабо приховало тривогу в серці, й батько, можливо, відчув, про що думає.

-Я не відмовлюся від пошуків, Максиль.,- зітхнув батько. Звичайно, не відмовиться. Лорд підійшов до свого столу, на якому лежала стопка звітів. Узявши в руки шкіряний конверт, подивився на сина.