Розкішний білий колір

Частина 6. Шепіт та привабливість, що купається...

Сила маерутанів бере початок в енергії душі...

Заспокой свою душу...

Візуалізуй потік життєвої енергії тіла у меридіанах...

Відчуй крижаний холод в танці пальців...

Злийся з льодом та усвідом його силу...

Ти могутніший, ніж думаєш...

Мулен...

Довгі красиві вії затрепетали, відкриваючи срібні зіниці під ними. Сніжноволосий юнак ліниво розплющив очі. Відчув легкий рух зі спини. Нехотя, він повільно сів та сонно позіхнув. Лисичка стрибнула до нього на коліна, притиснувшись до рук. Блакитне сяйво льоду падало на фігуру юнака, що дрімала, немов неземна картина.

Юнак за звичкою погладив хутро Сніжка. Через деякий час почав згадувати тоненький голосок уві сні. Він чув цей голос з тієї самої першої ночі, коли заснув. Був схожий на голос маленької дитини. Раніше його сильно лякали думки про те, що його переслідує примара. Та тепер він до цього звик. Голос вчив його та підказував, як опанувати свої здібності. Спочатку був трохи незграбним, майже заморожуючи все навкруги, та після щоденних багатогодинних тренувань його навички стали удосконалюватися, а контроль прогресувати.

Голос говорив з ним тільки вночі, коли спить, так що вся решта навчання залежала від нього самого. Мулен не міг ні спросити, ні говорити з ним.

Грайливе лисеня вибухнуло гавкотом, привертаючи увагу Мулена. Схоже, він думав, що його господар любить весь час дрімати, хотів пообніматися з ним ще, та природа кликала. Він сплигнув в тунель, чекаючи свою людину. Хотів зробити свої справи зовні, як вихований маленький лис.

Хлопець встав та зробив коротку розтяжку, аби почати день знову. Почав свій  новий розпорядок дня: готував, полював та лаяв Сніжка за те, що той вічно кудись втікає.

Полудень настав через декілька хвилин після тренування. Глибоко в лісі три гострі великі болти кристалічного льоду встромилися в товсте темне дерево в парі метрів від біловолосого юнака. Мулен спостерігав за крижаним кілком й зрозумів, що він значно більше тих, що він випускав раніше. Пам'ятаючи про урок, що розповідав голос уві сні, його атакувальні удари ставали все більш лютими. На його красивому обличчі з'явилася горда посмішка, відчув задоволення від своїх успіхів. Він підняв бліду руку, й кілки в дереві розпалися на дрібні сніжинки.