Крізь моє вікно

Частина 27 (Друге пробудження)

Холодно.

Я прокидаюся від мурашок і тремтіння; бурчачи, відкриваю очі. Світло з силою б'є по очах, змушуючи зморщитися. Чому так холодно? Не пам'ятаю, щоби включала кондиціонер. Перше, що я бачу, це полиця з різними спортивними кубками та нагородами.

Мене це збиває з пантелику. У мене в кімнаті цього нема. Оглядаючи все довкола, розумію, що це не моя кімната.

Що?

Швидко сідаю, і голова протестуюче гуде.

-Ауч!

Обхоплюю лоба, і мій живіт гурчить і крутить. Де я, чорт забирай? Начебто карма хоче мені відповісти щось, а точніше хтось ворушиться поруч.

Злякана, я повертаюся, щоб подивитись, та німий писк зривається з моїх губ, в той час, як я відповзаю назад та падаю з ліжка. Ще раз АУЧ.

Чорт, чорт.

Злегка піднімаю голову над ліжком, і мої припущення підтверджуються.

Арес Ідальго у всій своїй красі лежить на спині, прикриваючи обличчя рукою. Простирадло накриває його від талії вниз. Груди і прес на увазі, тому що він без сорочки.

Інстинктивно оглядаю себе та помічаю, що вона на мені.

Драматично охоплюю голову.

-Пекельне пекло.

Якого біса сталося? Я цього разу була так налаштована не здаватися. Що зі мною сталося?

Давай, думай, Ракель.

Згадуй, думай.

У моїй голові все розкидано, як частини головоломки, деякі з яких розмиті чи втрачені. Останнє, що я пам'ятаю, як сиділа за столом з Дані, Аполо, Карлосом та Йоші. Потім ми з Йоші піднялися. Ми пішли у ванну кімнату?

Ах!

І потім Арес... На балконі...

А потім нічого, порожнеча, темрява.

Як прикро!

Дивно те, що знову потрапити в його пастку бісить не так, як те, що я нічого не пам'ятаю. У нас був секс? Чесно кажучи, я не вірю, що Арес міг щось зробити зі мною в такому стані. У будь-якому випадку, мені треба забиратися звідси. Я встаю, і моя голова починає кружляти, тому роблю глибокий вдих. Арес лежить на тому самому місці, в тій же позі, губи злегка розкриті, груди оголені.

Моє взуття...

Мій одяг..

Вони повинні бути десь тут. Котра година?