Крізь моє вікно

Частина 60 (Поїздка)

РАКЕЛЬ
Біжи...
Чорт.
Чорт.
Лай позаду нас.
Пекельне пекло.
Треба було тренуватись.
Чому я в такій поганій формі?
Тому що не займалася, ідіотка, сама сказала.
Вдалині бачу силует Ареса. Марко проноситься повз мене як грібаний спалах. І знову я ненавиджу фотболістів.
Серце зараз вистрибне з грудей, Дані теж наганяє мене.
- Біжи, Ракель, біжи!
– Я не... – не вистачає повітря. - Форрест Гамп!
Дані посміхається до мене.
‑ Знаю, але я завжди хотіла сказати це. Серйозно, біжи!
Вона швидко віддаляється, я показую їй середній палець.
- А я, по-твоєму, чим, чорт забирай, займаюся?
Самі, Аполо та Джошуа теж пробігають повз. О, ні, вони теж.
Офіційно я остання.
Я ось-ось піддамся паніці, як бачу Ареса, що повертається за мною. Він хапає мене за руку і буквально тягне за собою. Собаки голосно гавкають за моєю спиною, навіть не наважуюсь обертатися.
Як так вийшло, що за нами женуться чотири пси?
Скажімо так, все через алкоголь і погані рішення, наголос на поганих рішеннях.
У мене була блискуча ідея продовжити святкувати, коли вечірка в будинку Ареса закінчилася. Ідея полягала в тому, щоб нам усім зібратися і випити в мене вдома, послухати музику, але, ясна річ, цього було недостатньо. Дані, яку я називаю своєю найкращою подругою, на думку спала чудова ідея показати нам невідомий ставок, на який вона натрапила, коли бігала, або щось на зразок того. Отже, природно, всі хоробри, під впливом алкоголю, дозволили їй відвести нас туди. Але Дані не знала, що ставок прихований від людей, бо це, загалом, це не громадський ставок, а приватна власність, частина ранчо, яку охороняють собаки.Ось так і вийшло, що тепер ми тікаємо з усіх ніг.
За допомогою Ареса, я перестрибую через паркан (який спочатку повинен був вказати нам, що це приватна територія), і ми лишаємо собак на тому боці. Драматично падаю на коліна, стукіт серця віддається у вухах, голові, скрізь.
– Я зараз... – збите дихання, – помру.
Арес, Марко та Аполо виглядають так, ніби не бігли зараз стрімголов, вони навіть не спітніли. На мою втіху, Дані і Самі за кілька кроків від мене крехтять і важко дихають як я. Ну, і Джошуа, просто скажемо, що він більше мертвий, ніж живий.
Самі ледве каже.
- Я вб'ю тебе, Данієло.
Дані піднімає руку.
‑ Я...
Джошуа висвітлює всі свої коментарі.
- Це було неймовірно!
Ми всі дивимося на нього поглядом «Якого біса...».
Джошуа проводить рукою по обличчю.
‑ Це було як у відеогрі, наживо, адреналін, вау.
Окей, є ймовірність, що хтось із нас усе ще мотлох. Дані починає ні з того ні з сього голосно реготати.
До біса ймовірність, так, дуже багато п'яних. Ніжні кавові очі Джошуа падають на мене.
- І я маю сказати, якби це була відеогра, ти була б мертва, Ракель. Я ніколи не вибрав би твого персонажа.
Вдруге цієї ночі я показую середній палець, алкоголь робить мене грубою. Піднімаю очі до неба, дивуючись наскільки воно стає ясне.
-О чорт. Сонце?
Дані знову сміється і Джошуа разом із нею. Аполо слідує за моїм поглядом.
- О, світанку.
Коли ми встигли пропустити ніч?
‑ Через алкоголь ми втрачаємо орієнтацію у часі. – Важко дихаючи, каже Самі.
Марко дивиться на неї з явним обожненням. О, він такий закоханий.Вони зустрічаються якийсь час, я дуже рада. Самі заслуговує бути щасливою, вона хороша людина. Мої очі знаходять Аполо, який дивиться прямо на Даніелу. Цікаво, буде у них шанс чи все-таки ні.
Мене огортає тепло літа, що недавно настав, зігріваючи.
- Як класно бути на свіжому повітрі ось так, без пальта та курток, я сумувала за цим.
Дані киває.
- Ідеальний день, щоб піти на пляж.
Самі випинає губи.
- Ти маєш рацію, ось би ми могли піти.
Джошуа ходить з боку на бік, коли він випиває, стає гіперактивним.