Крізь моє вікно

Частина 37 (П'яна)

Піт...

Маргарити...

Сміх...

Музика...

Ця комбінація наповнила ніч. Ніколи не думала, що можу так потіти, але, здається, танці в натовпі мають такий ефект. Я збираю волосся, шукаючи місце за столом. Усі веселяться. Занадто багато випивки для того, щоб залишився хоч хтось у здоровому глузді.

У мене трохи паморочиться в голові, тому я пригальмовую з випивкою. Марко з'являється, і його погляд знаходить мене.

-Чому б тобі не потанцювати зі мною, Ракель?

Мої очі шукають Ареса, який танцює зі своїми друзями та періодично поглядає за мною. Ми з Аресом зараз ходимо тонким льодом. Хоч я і змушую його боротися за моє серце, не хочу жодних непорозумінь чи незручних ситуацій. До того ж, Марко був зі мною не такий уже й доброзичливий.

Марко чекає на мою відповідь, я морщу обличчя.

-Ні, я із занудами не танцюю. - Марко нічого не каже, просто хапає свій келих і робить великий ковток, не відриваючи з мене очей.

Грегорі дає мені п'ять.

-Що робитимеш у Хелловін? Чи є плани?

-Насправді ні, ще кілька тижнів.

-А ми, напевно, поїдемо в місто на вечірку, ти  ж прийдеш?

Арес нічого про це не казав.

-Напевно.

Грегорі зітхає.

-Як гадаєш, я маю бути вампіром чи сексуальним поліцейським?

Я починаю голосно сміятися. Чому має два настільки різні варіанти?

Грегорі легенько б'є мене по плечу.

-Серйозно, мені потрібна думка дівчини.

-Хммм. - Я дивлюся на нього, репрезентуючи в обох костюмах. - Думаю, ти будеш дуже сексуальним вампіром.

-Я так і знав! - Він пишається собою, я посміхаюся.

Відчуваю погляд і оглядаюся. Андреа вражає мене своїм поглядом.

-Твоя дівчина виглядає незадоволеною, – кажу йому, роблячи ковток Маргарити.

Грегорі швидко дивиться на неї.

-Вона мені не дівчина.

Я нічого не говорю, не хочу втручатися, але Грегорі продовжує.