За все потрібно платити

Частина шоста

Лорд Гарольд

Я в напівбреді, півсні, після ночі без сну з пляшкою вогневіскі, що була не першою за ніч, стою на найвищій вежі нашої школи й дивлюся на світанок. Я дивився на темне небо, що поступово світлішало.
Ніч відступала, змінюючись досвітніми сутінками. Навколо панувала сонна тиша.
На горизонті світла пляма ставало все більше і більше. Природа завмерла, ніби готуючись до дива.
Я дивився і не міг відірватися, час ніби зупинився.
Я стояв і не помічав холоду, зробивши пару ковтків огневиски, нарешті прийняв рішення, що мені робити! Постоявши ще пару хвилин я вже вдивлявся в проясніле небо.
Покликав ельфа, попросив зілля від похмілля, мені треба привести себе в порядок. Ельф швидко приніс мені зілля, як завжди смак у нього був гіркий.
Поки я добирався до своєї кімнати, я побачив, у що перетворилася вітальня. Купа п’яних підлітків, що валялися скрізь і звичайно ж незліченна кількість сміття. Зітхнувши я швидко покликав ельфів і наказав їм тут забратися.
У кімнаті я першим ділом розібрав подарунки, ельфи розсортували їх по пунктах: друзі й фанати. Подарунки від друзів були різних в аспектах, вони прекрасно знали які подарунки мене порадують, на відміну від фанатів. Їх подарунки були банальними й повторюваними, звичайно ж там були й кумедні та чого вже гріха таїти!
Швидко закінчивши з розпакуванням я сказав ельфам, що і куди віднести. Більшість подарунків відправилися в мою квартиру недалеко від школи, деякі я відправив в сейф банку, дещо залишилося тут.
Після того як я привів себе в порядок, сів снідати. Як тільки я приступив до сніданку в кімнату увійшов Віктор, по ньому було видно, що він тільки прокинувся. Весь пом’ятий і перекошений.
— Я то думав ти ще спиш! — сказав вік сідаючи поруч, я посміхнувся з цього і попросив у Ельфа принести йому зілля і сніданок.
— Як бачиш ні! — я приступив до сніданку, Віктор випив зілля і приєднався до мене.
Деякий час ми провели мовчки, поглинаючи їжу. Закінчивши снідати я повільно пив каву і чекав, коли Віктор почне розмову.
— Як я розумію вечір пішов тобі на користь, вигляд вже не такий стомлений і очі не такі згаслі!
— Вірніше буде сказати світанок! В іншому ти маєш рацію! — Віктор посміхнувся і потягнувся до кави.
Ми провели достатньо часу разом, щоб знати, коли мовчати, а коли говорити в присутність один одного.
— Я йду з команди, — я ніяк на це не відреагував оскільки сам роблю те ж саме.
— Ясно, сьогодні скажемо це на зборах. — Я покликав ельфа і попросив зібрати команду в нашому місці. Час я назвав пізніше звичайного. — Як я розумію ти вже вирішив, що робитимеш далі? — спитав я дивлячись як Віктор зморщився.
— Батько, хоче віддати мені верховенство роду в день народження! Мені вже знайшли наречену! — я зрозумів, що це означає для Віктора.
— Як я пам’ятаю ти не збирався потурати батькові після прийняття верховенства.
— І зараз так само, нічого не змінилося! Я прийму верховенства відповідно до законів магії! Але решта буде, по-моєму ! — сказавши це Віктор встав з місця і підійшов до вікна.
— Що ще сталося? — я розумів, що одруження не може його дратувати настільки сильно. Віктор як спадкоємець роду вже давно змирився з тим що дружину йому виберуть батьки, і єдине що він може собі дозволити зараз це зв’язок без зобов’язань також  коханець або коханка після народження спадкоємця роду.
— Я повинен прийняти в рід бастарда батька! — від цього я здивувався!
— Кхм… вони, що не одружені по магії або…
— Або! Батько не може цього зробити тому, що він дав обітницю моєму дідові, що не зробить цього!
— Стривай бастард, що старше тебе?
— Та йому 21. — я присвиснув.
— Як я розумію ти не гориш бажанням цього робити. — Віктор повернувся до мене на обличчі була слабка посмішка.
— Ні, і не зроблю поки не зрозумію чому дід був проти! Дід і мій батько не ладнали, це я пам’ятаю дуже добре, але я сумніваюся, що бастард міг бути настільки серйозною причиною для їх розладу!
— І як ти збираєшся дізнатися причину?
— Ну до вчорашнього вечора я знав ритуал, але не мав усіх складових.
— Як я розумію сьогодні щось змінилося. — Віктор посміхнувся, але якось не дуже весело, насторожено буде вірніше.
— Так, мені потрібно щоб мій сюзерен був поручителем через те, що…
— …ти спадкоємець! — Поки ти спадкоємець ти не можеш проводити серйозні ритуали або ті, що несуть більш високі вимоги!
— Сюзерен може донести це до відома твого батька!
— Сумніваюся, — сказав Віктор і посміхнувся, я не міг зрозуміти, що він задумав.
Віктор підійшов до мене І встав на одне коліно перед мною і поклав праву руку собі на серце, схилив голову.
— Я Віктор Крам спадкоємець роду Крам. Від імені всього свого роду на правах законного спадкоємця роду Крам, клянуся вірності роду Перевелл так само як і мій предок Вергілій Брексон Крам, клянуся захищати інтереси свого сюзеренна як свої, клянуся віддати своє життя, якщо буде потрібно! — я був в шоці від почутого, але традиція традицією.
— Я Гарольд Артур Емріс Морган Лорд Перевелл, Лорд Гріфіндор, Лорд Блек, Лорд Поттер, приймаю клятву спадкоємця роду Крам. Відтепер і навіки-віків обіцяю допомагати своєму васалу бути опорою і підтримкою, — після останніх слів нас обвіяв вітер. — Ти б попередив, Вік! — сказав я з удаваною злістю, після того, як магія вляглася.
— Так краще, а то ти б розлютився і не дав мені обновити клятву! — я закрив обличчя рукою.
— Який ритуал і що від мене вимагається? — далі ми обговорили все, що потрібно для ритуалу.
Після ми пішли на командні збори. По дорозі ми обидва мовчали, нам було про що подумати.
Я розмірковував як відреагує команда на наш відхід з Віктором. Коли ми увійшли ще не всі були, ми зайняли наші місця і завели просту розмову.
Коли всі були на місці, я дав знак усім замовкнути. Всі подивилися на мене, чесно мені було важко сказати, що йду!
За стільки років, що ми провели разом як команда вони стали для мене сім'єю, що у мене ніколи не було і зараз попрощатися з ними для мене було важко.
— В першу чергу спасибі всім за подарунки мені було дуже приємно! — всі посміхнулися після цього. — Спасибі вам за ці роки, що ми провели разом в одній команді! — команда уважно слухала свого капітана. — І мені зараз важко це говорити, але я йду з команди й зі спорту взагалі! — ось воно я це сказав. Віктор ляснув мене по плечу і тим самим взяв слово.
— Я теж дякую вам за ці роки без вас Болгарія не виграла б Чемпіонат, без вас я б не був найкращим ловцем, але я, як і Гарольд йду з команди, — хлопці переглянулися й затвірницькі посміхнулися.
— Я вважаю нам потрібно всім йти до тренера! Але перед цим вам потрібно знати, що ми йдемо, щоб сказати, що йому потрібно зібрати всю команду заново!
— Ми всі йдемо!
— Ми чемпіони, що нам ще тут можна взяти! — я посміхнувся від цього і встав з місця простягнувши руку до центру інші наслідували мій приклад після чого.
— Збірна Болгарії Чемпіони назавжди! — крикнули всі разом і пішли до кабінету тренера.
Я постукав і увійшов, за мною увійшли всі інші.
— Добре, що ви прийшли я якраз хотів вас кликати! Я думаю вам потрібно…
— Тренер, вибачте, але ми прийшли сказати, що вам потрібно зібрати нову команду! — перервав тренера я, неввічливо, звичайно, але краще відразу. Тренер окинув нас усіх поглядом.
— Я розумію ваше рішення і приймаю його, але хочу попросити вас наостанок! — всі уважно дивилися на тренера. — Випустіть свою лінію чогось, що Вас запам’ятали надовго і дайте все разом конференцію! Наостанок Гарольд! — сказав тренер наприкінці.
Я завжди був проти інтерв’ю або конференцій, не любив я цих журналістів, вони завжди ставити питання не по темі спорту!
— Тільки наостанок тренер! — він посміхнувся і сів за стіл у своє крісло.
— Я домовлюся про конференцію на четвер, там ми скажемо про наш відхід! Я теж піду, я вже старий і переможний Чемпіонат це гарне завершення кар'єри! — я посміхнувся з цього.
— Це не перший ваш чемпіонат з перемогою і точно, що не останній!
— Ні, не перший, але останній! У мене немає сил робити з молодих шмаркачів чемпіонів як ви! — обговоривши всі деталі конференції ми пішли на вихід.
Прийшовши до себе, я почав готуватися до ритуалу, що ми будемо проводити сьогодні з Віктором.
Ритуал непростий і це перший мій ритуал, де я буду як Лорд роду, тому я трохи хвилювався.
У призначений час я пішов в ритуальний зал, що нам старшокурсникам дозволено скористатися для своїх цілей!
Тут вже була готова пентаграма я надів ритуальну мантію і провів очищаючий ритуал як годиться. Після кивнув Віктору і зайняв своє місце в колі, а Вік своє і ми почали ритуал.
Крам почав після нього я продовжив і тут я відчув стрибок магії й впав у транс на цей раз я побачив іншу дівчину! У неї було довге волосся, очі червоні й з вертикальним зіницям, в руках вона тримала косу. Я встав перед нею на одне коліно.
— Пані!
— Мій Лорд! Я рада, що у мого роду нарешті з’явився Лорд, та ще такий, як ти!
— Дякую вам за ці слова, пані, сподіваюся, що виправдаю Ваші надії! — мені було незручно, від такої зустрічі.
— Виправдовуєш, Гарольд, вже виправдовуєш, ти оновив клятву і допоміг своєму васалу, я задоволена тобою, тому прийшла! Зізнатися я здивована, що ти не шкодуєш вигнанців ти стільки років уникав навіть останнім моменти ти не хотів, але зробив і бачиш і відчуваєш себе як Первелл. Не забувай про це так же як й закони магії! — тут стався спалах світла і я відкрив очі й зрозумів, що лежу на підлозі в ритуальному залі школи.
— Мерлін, чому не пишуть, що це важко? — сказав Вік, піднімаючись, я теж почав вставати, було боляче вставати, кінцівки не слухалися.
— Сподіваюся не марно! — запитав я, встаючи на ноги, що тремтіли.
— Ні, я не прийму в рід бастарда він від близькоспоріднених зв’язків раз і два він і так в роду, якщо я прийму його, то…
—… зробиш спадкоємцям після себе, він стане першим в черзі після тебе, а не законно народження діти у твоєму шлюбі!
— Вірно! — ми покликали ельфів для прибирання і пішли до себе. Я відразу ліг спати.
Вранці після сніданку відправив ельфа до місис Блек, де передав про конференцію й запрошення на неї та проханням прийти до мене на допомогу з покупками для дому!
Потім зустрівся з командою ми обговорили, що будемо випускати і як. Кожен з нас мав свій рахунок у банку і ми могли собі дозволити багато чого особливо після чемпіонату.
Обговоривши все з командою я пішов в місцевий банк. Де мене зустріли вже як Лорда, а не простого мага.
— Містере Герніксон, радий вас бачити! — промовив я до гобліна, що останні кілька років займався всіма моїми фінансовими питаннями.
— Я теж Лорд Первелл! Я здивований вашому візиту, чим зобов’язаний? — мені було незвично чути таке звернення.
— Чому здивовані? — я сів у крісло навпроти гобліна.
— Гарольд, ти Лорд і у тебе є повірені твоїх родів і я не один з них! — я посміхнувся з цього і подивився на гобліна.
Герніксон займається моїми справами в цьому банку з того часу, як у мене з’явилися свої перші зароблені гроші, а саме після першого мого матчу в складі збірної Болгарії.
Тоді я прийшов в банк, де мене привели до Герніксону, що став моїм повіреним, він займався тим, що робив інвестиції тих грошей, що я заробив.
В основному я жив за гроші, що виділялися з основного рахунку роду Поттер за наказом дідуся. Зароблені гроші я витрачав рідко і то тільки на поістино цінні речі.
— Я думаю, що за стільки років знайомства ви розумієте, що вам я довіряю більше! — гоблін вискалився.
— Розумію, але рід це серйозно! Ти впевнений, що без мене не…
— Так, впевнений! — повірений склав руки на столі, що означало, що він мене уважно слухають. — Мене цікавить думки про англійське Міністерство магії й Візенгамот! Я знаю про протистояння Дамблдора і Лорда Слізаріна, що деякі звуть Темним Лордом, так само знаю, що Лорд Нотт лише лялька, а вся влада в руках Лорда Слізаріна. Але я ніяк не зрозумію чому це протистояння як таке взагалі є? — я знаю, що гобліни знають більше кого або в магмірі у них скрізь очі й вуха.
— Хороші питання, Лорд Первелл! Але відповіді вони складні якщо є взагалі. Я можу відповісти на них.
— Буду вдячний, містере Генріксон! — сказав я з повагою.
— Англійське Міністерство магії багато хто не вважають таким, це лише те, що переслідує свої цілі, кожен міністр має свого ляльковода. Ще більше мене можна назвати організацією, але ті закони що вони приймаю не є тим що потрібно вже давно 1, 2 закони потрібні. 10-12 курям на сміх якщо не рівноправно смерть. Протистояння про яке ви говорити виникло тому Лорд Слізарін і аристократія що підтримує його виступають проти таких законів що не подобається Дамблдору через це вони в контрах один з одним. Дамблдор нічим не гребує, щоб позбутися від суперника ось звідки чутки про Темного Лорда. — я посміхнувся з цього і він ще вчився на Гріфіндорі факультеті хоробрих і благородних.
— Диму без вогню не буває! — сказав я м’яко. — Ви відкрили рахунок для дитини Аделін Герсос?
— Так, звичайно, і вже поклали гроші, так само прийшла ваша частина майна згідно зі шлюбним контрактом!
— Добре, відішліть мені список всього, що прийшло. Ще десь є рахунки моїх пологів?
— Є у нас і ще в різних частинах світу! — я здивувався від такого і попросив список де скільки й чого!
— Можете вислати мені все, що маєте на Лорда Слізарина і на Дамблдора? — запитав я спокійно.
Я знав, що після того що я для них зробив вони багато в чому мені допоможуть, але ось де межа дозволеного я не знав. Гоблін окинув мене поглядом і вискалився!
— Можу, Лорд Первелл, тільки якщо виконаєте одну послугу! — я посміхнувся з цього, і дав знак говорити далі! — Спробуйте відновити один древній артефакт! — я здивувався такому проханню.
— Вибачте, але чому я? Адже ви можете покликати кого завгодно…
— Знайти артефактолога-змієуста, та й ще з родом самої смерті не так-то просто! — я все зрозумів і посміхнувся, ось воно тобі здається що ти все тримаєш все у своїх руках під контролем, але інформація про тебе може стати твоєю слабкістю і загибеллю!
Про те що я змієуст знає всього двоє, перший вік, при ньому я вперше заговорив зі змією, і гоблін, що сидить перед мною, він про це дізнався від мене, коли я проходив перевірку крові згідно з традицією.
— Добре, я спробую. — сказав я спокійно і гоблін вискалився.
Вийшов я з банку коли вже сонце ховалося за горизонт. Я не поспішаючи прогулювався думаючи про те як багато всього змінилося за такий короткий час! Я думав, що буду робити в Англії й чи потрібно це взагалі мені! Те що Лорд Слізарін спробує мене притягнути на свою сторону в цій оказії з Дамблдором я знаю точно та й погляди, що він на мене кинув при зустрічах якісь не дуже прості, інтерес це точно, але і ще щось!
Потрібно ще сходити на бал якийсь або самому його влаштувати, щоб заявити про пологи що вийшли з небуття! Як же я це все ненавиджу ці бали, гру ввічливість з тими, хто тобі неприємний просто до глибини душі, бррр.
З такими думками я ліг спати. Ранок почався як зазвичай потім я зробив зарядку, що вже давно не робив! Потім був сніданок де я переглянув пресу з Англії й деяку інформацію на Дамблдора.
Об 11 годині я пішов до кабінету тренера по дорозі зібралася вся команда. Тренер був при повному параді він оглянув нас і посміхнувся, і простягнув нам порт-ключ ми взялися за нього і нас перенесло в популярний спортивний магазин Америки.
Де вже все було готове для конференції! Також тут вже були журналісти!
Ми пройшли й зайняли свої місця за столом. Я оглянув зал і побачив місис Блек я кивнув їй, вона посміхнулася мені. Наступні 3 години пройшли за відповідями на питання як я це називаю.
Все було спокійно поки не прозвучало питання: «Як Ваші батьки ставляться до того, що ви залишаєте спорт?" як мені відомо журналістам насилають інформацію про табу питання і серед них є і такий що я вніс сам особисто «не питати про сім’ю!" Склад знає про це і вони кинули на мене швидкі погляди я побачив як тренер хотів протестувати, але я зупинив його і посміхнувся до журналістки, що поставила мені це запитання.
— У мене немає батьків, але навіть якби й були я б не став потурати їх рішення того, що вони не мають прямого відношення! Я виходжу на поле, я граю не вони, тому не їм вирішувати що мені робити з моєю кар'єрою гравця міс Стенгліх! — всі уважно мене слухали, після почалися питання про те що кожен з нас буде робити далі.
Всі так чи інакше не дали відповідь на це питання! Хто б що не говорив, але всі ми навчилися одному простому правилу життя. «Ніколи не говори суспільству свої плани або свої мрії, оскільки знайдуться ті, хто встане на твоєму шляху!»
Це правило я засвоїв ще в Англії у віці 10 років. Це було через три місяці після смерті діда.
Час обіду я, Річард, Джеймс і Лілі сиділи за столом в їдальні, коли у вікно постукала сова, в лапах була посилка! Лілі пішла за нею і знявши обгортку поклала коробку перед Річардом той з радість і азартом став відкривати її відкривши він завмер і дістав звідти олов’яного солдатика що я дуже хотів про що, і говорив Джеймсу, і Лілі, спочатку я подумав що це мені просто Лілі помилилася, але немає! Вони купили те, що я хотів і просив для Річарда!
Мені тоді було дуже прикро, після обіду я пішов в сад, де у мене стався сильний викид магії я змусив все квіти зів’янути й обсипатися, дерева скинули своє листя як ніби восени! Солдатика я купив себе сам вже тут… Але з того часу нікому не кажу про свої плани, мрії або цілі!
В кінці ми сказали про свою лінійку одягу, і про книгу, що ми напишемо і випустимо разом про квідич. Потім була фотосесія!
Після Я підійшов до місис Блек, вона обняла мене останнім часом я вже звик до цього, і відповів тим же! Ми вийшли на вулицю.
— Спасибі, що прийшли! — сказав я перший.
— Я давно ніде не була і мене зацікавило твоє прохання про допомогу!
— Давайте для початку пообідаємо, а потім поговоримо! — ми пішли в маггловський ресторан, де пообідали після пішли по магазинах де оновили мені гардероб і ще купили речі для будинків.
— Я хочу заявити про повернення пологів з небуття! — місис Блек здивувалася, а потім посміхнулася.
— Я не думала, що ти захочеш це зробити. Ти ж не хочеш повертатися в Англію! — сказала місис Блек якось боязно, я подивився прямо її в очі.
— Не хочу, я лише поставлю маг суспільство до відома про те, що рід Первелл, Гріфіндор, Поттер, Блек повернувся до життя, доводити до ладу справи родів, буду слідувати законам магії, але в іншому я буду жити як хочу! — після цього я повернувся до дівчини консультанта, що до нас підійшла.
— Як ти хочеш оголосити про повернення родів? — запитала місис Блек коли ми знову залишилися одні.
— Сходити на який-небудь світський захід або влаштувати щось таке самому! Що Ви порадите? Я не знаю англійських тонкощів і…
— Цього і не потрібно Гарольд! Я думаю що Бал в Мелфой-Менорі буде якраз! На ньому збираються вся еліта МагАнглії! — сказала місис Блек серйозно!
— Ось як, добре значить підемо на бал! Я ось ще хочу уточнити чи то мені здалося або Лорд Слізарін зацікавлений в моїй скромній персоні? — місис Блек дозволила собі посмішку і подивилася Гарольду в очі.
— Я думала ти не помітив! Так, ти маєш рацію, але я б сказала що він зачарований тобою Гарольд!
— Навіть так! Якось я на таке не розраховував! — сказав Гарольд з легкою посмішкою! — І на що може вистачити цієї чарівності?
— Гарольд, Лорд Слізарін дуже вправний у багатьох справах! Я вчилася з ним на одному курсі, і факультеті я знаю про що говорю. Він завжди доводить справу до кінця чого б йому це не коштувало! Він не зупиниться ні перед чим! І, тому що я бачу зараз я і можу з упевненістю сказати наступне: Лорд Слізарін зацікавлений тобою як невідомим об'єктом, як політичним союзником, і він відчуває до тебе певного роду потягу! — я хмикнув після почутого від місис Блек.
— Значить мені не здалося тоді на матчі! Що ж я вас зрозумів місис Блек, думаю незабаром від потягу не залишиться і сліду! — місис Блек очікувала на іншу відповідь.
— Це чому?
— Мрії й реальність не завжди збігаються, то що він бачив і знає про мене ілюзія, маска сумніваюся, що справжнє обличчя його так само приверне!
— У цьому ви схоже, так що я думаю що і справді приверне більше. — я подивився на місис Блек з цікавістю.
— Подивимося! — на цьому ми закінчили говорити про Лорда Слізаріна, ми перейшли на теми облаштування будинків і балів в Англії.

Англія

Поки Гарольд і місис Блек гуляли в Америці. Лорд Слізарін прийшов в Мелфой-Меннор, щоб дізнатися як зустрітися з Гарольдом, оскільки його політичний вплив міг зробити їм плюс або мінус якщо стане на бік Дамблдора!
— Ти знайшов щось про Лорда Гарольда? — запитав Лорд Слізарін в Лорда Малфоя.
— Ні! — Лорду Слізарін це не подобалося!
— Вальбурга не хоче нам допомогти? — Лорд подивився на Нарциса, Вона зловила погляд Лорда.
— Місис Блек немає в Англії!
— Як так? А де ж вона? — Лорд здивувався з почутого.
— Поїхала до Гарольда, його команда дає пресконференція. Гарольд запросив її…
— Що за пресконференція? — Лорд подивився на Лорда Малфоя.
— Збірна Болгарії дає пресконференція, першу за всі роки існування в діючому складі. Де позначить свої плани на майбутньому і поділиться як це бути не повнолітніми чемпіонами! Так само інтерв’ю кожного члена команди, — сказав Драко і простягнув Лорду Слізаріну спортивний журнал, той швидко взяв і перше, що побачив Лорд це фото з останнього матчу в Англії всього складу команди.
Внизу було написано те що говорив Драко і ще час і місце, а так само прохання писати свої питання і відсилати за такою-то адресою!
— Відколи Вальбурга любить квідич? — запитав Лорд, і поклав журнал на стіл. — Гаразд! Як мені відомо Поттери вже не прийнятний варіант! Хто наступний у списку? — далі пішли розмова про претендентів або претенденток для Драко. Однак Лорд Слізарін думками був далеко, він думав про те що буде робити Гарольд!