За все потрібно платити

Частина сімнадцять

Приємного читання!

П'ять років потому...

Лорд Слізарін

Вийшовши з каміна у вітальні свого Менора, я одразу рушив до спальні, бо був страшенно втомлений, і вже було пізно. Дорогою до ліжка я намагався не шуміти, щоб не розбудити свого чоловіка. А то про сон найближчим часом можна буде забути, в такому разі. Коли ліг у ліжко, я зітхнув із полегшенням...
- Усі свої важливі справи вирішив? Чи ще на завтра залишив? - почувши голос Гаррі, я зрозумів, що рано зрадів.
- Вибач, я не стежив за часом, запрацювався. - я повернувся й обійняв свого ось уже як на два роки чоловіка за талію. - Обіцяю, завтра спокутувати свою провину.
- У мене завтра справи, повернуся пізно.
- Що за справи?
- Прийди ти додому, до вечері дізнався б. Спи вже, мені потрібно виспатися, бо завтра багато справ, а ти не даєш. - Ні ну ви це бачили? Я... Гаразд уже сам винен, забув що Гарольд, може образитися. Знову, забув, може старечий маразм? Треба сходити до цілителя.
Вранці я прокинувся в ліжко сам. Поклавши руку на подушку Гаррі, я зрозумів, що встав він уже давно. Наколдувавши тампус, я побачив, що вже майже дев'ята година ранку.
Привів себе до ладу і спустився в їдальню, що була порожня. Від ельфа я дізнався, що Гаррі пішов ще о восьмій ранку.
Поснідав і пішов у вітальню, сподіваючись знайти там підказки до того, що це в мого чоловіка можуть бути за справи з самого ранку.
За роки, що ми знайомі, я добре вивчив свого чоловіка. У вітальні як я і припускав, знайшов щоденник, у якому Гаррі записував свої зустрічі та справи, ще іноді ідеї до своїх винаходів, хоча це складно назвати ідеєю - радше позначки, або інгредієнти. На зустрічі він із собою його бере дуже рідко, лише на конференції.
Відкривши щоденник і долиставши до потрібної мені сторінки, я побачив список зустрічей у банку закордоном, зустріч із якимись знайомими, що мене бісять. Не те щоб вони були погані, просто вони всі молоді, веселі, а що як зацікавлять або спокусять Гаррі.
У Гаррі я не сумніваюся ні краплі, але ніхто ж не дасть мені гарантії, що не знайдеться ще одного розумника або розумниці як Аделін Герсос. Увечері значився бал у Крамові. Ось тут мені точно потрібно бути, бал на честь спадкоємця роду Крама.
Оріону Краму, синові Беллатриси і Віктора Крамі, уже три роки, треба йти. А то ця відьма, весь залишок життя буде мені пригадувати, що я не прийшов на представлення її сина суспільству. А за нею і Фелісеті підтягнеться, ось вже злопам'ятна дівчина. Як тільки Гаррі зміг так довго з нею добре спілкуватися, не зрозумію. Чи вона стала такою після пологів? Ох, Мерлін, як вона вередувала під час вагітності, пам'ятаю, як потрапив якось раз їй під гарячу руку так би мовити, ледве ноги від неї забрав. І наступні місяці до народження Скорпіуса, туди не ходив. Дитина народилася вчасно, здорова і з високим рівнем сили. Ось уже Люціус радів як дитина. Через що Беллатриса над ним жартувала, ще довго.
Сама Белль завагітніла лише на другий рік шлюбу, від чого дехто в Англії вдавився злістю. Народила дитину на кілька тижнів раніше, хлопчик був здоровий і з високим магічним рівнем, на що в сім'ї Крам особливої уваги не приділили, всі раділи народженню дитини.
Завдяки цьому я побував на молодіжній п'янці вперше за років так двадцять. Ну що ж, я не дуже сильно напивався, як Віктор, хоча я можу уявити як йому було під час вагітності Беллатріси. Гаррі, не те щоб напивався, але випив пристойно. Що дало мені дізнатися багато чого цікавого про мого на той момент ще майбутнього чоловіка.
Крам попросив його стати хрещеним, і Гаррі не відмовив йому в цьому. Особисто я не міг зрозуміти цього. Адже вони й так у споріднені через шлюб, навіщо ще й хрестини. Виступати проти не став, а вдома запитав навіщо все це і отримав відповідь:
"Ми просто якось у школі напилися, і обіцяли, що станемо хрещеними батьками нашим дітям."
Те, як це було сказано, мені не дуже то й сподобалося, і виникли домисли, що від мене щось приховують, але ось що? Я дізнатися не міг, хоч і в мене є багато домислів з цього приводу. Все ж таки тоді Гарольд і Крам, були підлітками з гормонами.
Може між ними було щось більше ніж дружба? Але запитувати це я не став, оскільки це минуле, і він має на нього право. А ревнувати до минулого, я не маю наміру.
Коли я вже збирався вирушити до міністерства, Менором пройшла хвиля магії, від чого я завмер, а потім одразу попрямував до гобелена.
Стукіт тростини, яку я так і використовую, хоч вона мені не дуже то й потрібна. І квапливість моїх кроків лунало в тиші Слізерин-Менора.
Підійшовши до гобелена, я почав шукати очима причину хвилі магії, і, зачепившись поглядом за себе і Гаррі, побачив паросток, що пішов від нас... дитина? Як? Помилка?
- Тріпсі, перенеси мене до мого чоловіка зараз же! - ельф блискавично виконав мій наказ.
Я опинився в просторій кімнаті, залитій сонячним світлом. Лікарняний запах я впізнав одразу...
- Я вже думав, що ти не прийдеш. - Я подивився в напрямку голосу і побачив Гаррі, що спокійно сидів на дивані, дивлячись на мене. Здається він мене чекав.
- Поясниш мені, що це все означає?
- А що не зрозумілого? - я сильніше стиснув рукою тростину. - Я зайнявся вирішенням нашої проблеми спадкоємців, ти ж постійного жахливо зайнятий, може на дитину час знайдеться.
- От як значить? А можна було мене поставити до відома?
- Я говорив, рік тому, пам'ятаєш? І три місяці тому, може потрібно мене слухати, а не думати про збори або законопроекти 24 на 7.
- Я пам'ятаю, я забув просто. - сказав я швидко, оскільки Гаррі про це справді говорив, я пам'ятаю. Але я не думав що він говорить, про це серйозно. І в ближній час виконання. Я думав це так на майбутнє, тим більше що... я думав про справи, і не надав цьому особливого значення, і даремно. За ці роки я так і не зміг звикнути до того, що мій чоловік може будь-якої миті "витягнути кролика з капелюха", як я це називаю. Він все ще не перестає мене дивувати, хоч і я, здається, знаю його так, як ніхто інший.
- Ти останнім часом багато всього забуваєш. Старечий склероз? - я подивився на свого чоловіка з легкою злістю, від сварки нас врятувала ведмедиця, що прийшла з немовлям на руках. І передала його Гаррі.
- Вітаю, у вас здоровий хлопчик вага 3,300.
- Що з сурогатною матір'ю? - запитав він, дивлячись на дитину у своїх руках.
- Кесарів розтин пройшов добре, вона відходить від наркозу.
- Добре, коли дитину можна буде забрати?
- Завтра після обіду. - після того, як жінка пішла, за час розмови мого чоловіка з колмедиком я скоротив дистанцію і підійшов ближче до свого чоловіка і дитини, що він тримав на руках.
Перше, що привернуло увагу це мій колір очей, ще від мене були форма губ і ніс. Це тільки зовні, решта явно від Гаррі.
- Ти маєш рацію, я... захопився роботою. І не приділив належної уваги тобі і твоїм словам, вибач. Я не хотів так чинити, це вийшло випадково. - вимовив я з особливим зусиллям над собою через хвилину гробої тешени.
- Захопився роботою? - я закотив очі, ну ось же ж характер.
- Так, захопився роботою, і я не думав, що ти говориш про це найближчим часом. Я думав трохи, пізніше. - Я подивився на чоловіка, що був зосереджений на дитині.
- Дитині уваги приділиш, чи ти сьогодні знову захопившся роботою?
- Приділю. - я відставив тростину вбік і взяв дитину на руки, її очі одразу звернулися до мене з цікавістю, від чого я не зміг стримати посмішки.
- Арнольд, гарне ім'я, правда? - Я кинув погляд на Гаррі, що дивився на мене з цікавістю.
- Гарне, тільки не для нашої дитини, у поєднанні зі Слізерін звучить не дуже.
- Ну і Салазорном, я його тобі назвати не дам. - у голосі чулася твердість, ну гаразд придумаю що не будь інше.
А то сперечатися з Гаррі все одно що довбатися головою об стіну. Я перевів погляд назад до дитини, що почала ворушити руками.
- Помста?
- Не хочу щоб на мого сина давала слава його тески.
- І то вірно. - погодився я і задумався, і через півхвилини сказав: - Веларіон Слізерин звучить чудово, чи не так?
- Правда.
Наступні кілька годин я з чоловіком провели в лікарні, з дитиною. Увечері разом пішли на бал Крамів. Де ті представили свого спадкоємця. Вечір був довгий, я вів світські бесіди. Гаррі теж про щось розмовляв, зі своїми знайомими. Я був радий, що після нашого весілля його перестали кликати на танці всі кому не лінь. Мені якось не дуже це все подобалося.