Життя - несправедлива штука: Book 1

ЧАСТИНА 3

ЧАСТИНА 3 — ЖИТТЯ З НІГ НА ГОЛОВУ

Розділ15 — Угода, є угодою

Штап квартира спецпідрозділів. Це місце хвалиться своєю безпекою та технологіями. В ньому перебувають як і воєні так і спецпризначенці, які цілодобово охороняють цю будівлю.
Багато хто намагався попасти у їхні ряди, гарна зарплата, слава! Та навіть репутація у цьому світі, проте не кожному це вдавалося.

Жінка поволі йшла невеликим сквером, який знаходився перед чорним входом.
Багато робітників відавали їй нейтральний поклін, багато хто усміхався їй в слід, багато хто рівнявся на неї. В цьому будинку вона була авторитетом, славу вона здобула заради втрати брата. Який таємничим чином зник у неї з-під рук, на його місце та пост присіла українка. Яка заради цій трагедії та справі, яку взяла під своє крило — стала відоміша аніж голова цього будинку. Не дивлячись на худощаве тіло та слабку стихію, вона була сильніша багатьох прівелайованих магів стихій. Її не одноразово називали богинею правосуддя, якщо їй відріжуть руку, виновник залишиться без тої самої руки. Україна більше підкорялася спартанським порядкам, вона з точністю виконувала всі завдання, дотримувалася всіх законів, завжди тримала маску. Через це у багатьох новачків були неодноразові суперечки, на кого вона подивиться перша?

Вона лише кивнула на поклон новачків, не зглянувши на нікого. Медалі на грудній клітці шумно стукалися один об одного. Звертаючи увагу кожного, хто перебував на території сквера.
Невдовзі почався телефонний дзвінок, українка швидко витягнула смартфон зі своєї кишені. Її лице одразу змягшилося, із кислого обличчя випливла усмішка. Вона одразу підтвердила телефону розмову, та приклала телефон до свого правого вуха.

   — Ало?

   — Привіт кохана, тебе не має з 9ї ранку, я хвилююся — на другій лінії почався стурбований, чоловічий голос, який змусив Україну закотити очі.

Вона лише пару разів посміялася, кивнувши на привітання нових спецпризначенців, які проходили повз.

   — США, коханий нас тільки не давно попередили про засідання, яке відбудеться через пів години. Ти ж сам розумієш ,що я не маю права покидати цю будівлю до кінця — сумним голосом промовила жінка.

Вона намагалася його підбадьорити, роз'яснити йому ситуацію на ,що отримала важкий видих. Її кулаки стиснулися, Україні і самій хотілося бути зараз біля свого хлопця. З яким вже зустрічається два місяці, вони знайшли спільну мову та думки, знайшли спільні вподобані фільми. Проте не дивлячись на їхню близькість, тільки українка не була готова розголошувати це на публіку. Це були мірами, як часто говорила Україна американцю. Вона боялася ,що через їхні стосунки повстанці почнуть полювати за Америкою, тай для мафії це може стати цілю. Тому кожен вечір синьо жовта говорила ці слова, щоб підбадьорити свого коханого. Щоб він не дивився на неї косим поглядом, коли до неї підійшов хтось з країн, та запитався.
Щоб він не ходив за нею, та не уникав її погляду. Йому це все не подобалося, це прикрасно розуміла жінка, тому надіялася на краще.