W: Між двох світів

Історія з минулого

Задзвонив будильник. Я так міцно спала, що не чула нічого, а хворий, у якого я спала на грудях, почув легеньку мелодію. Даня поставив руку на тумбочку, але телефону там не було, та й звук був не звідти. Точно! Він згадав, як минулої ночі переляг на іншу частину ліжка. Даня легенько, щоб не розбудити Хайлі, забрав її голову зі своїх грудей, забрав також її руку зі свого торсу. Хайлі так гарно спала, що Даня міг би дивитися на неї годинами, але той будильник не давав спокою, якщо вона від дзвінка прокинеться, то вже точно хлопець не зможе милуватися нею.
Він тихенько навис над нею, і вже майже дістав телефон, як перечепився за щось і мало не врав на сонну красуню.
-Хух... не прокинулась...
- Що?- сонним голосом сказала Хайлі. Вона відкрила очі і побачила перед собою очі... блакитні, навіть сині очі Дані
Хайлі, ти з глузду з'їхала. Ще й музика романтична вчувається (будильник досі горланив).
Ще кілька секунд ми так пролежали, боячись навіть дихати.
Так, Хайлі, треба якось виходити з такої непростої ситуації. Думай, Хайлі, думай, ти ж розумна)
-Оуу. А звідки у тебе цей шрам на обличчі? У коміксі його немає-шрам? Хайлі, що ти мелеш? Ти точно зійшла з розуму.
-Це довга історія, не впевнений, що ти її дослухаєш до кінця. Ти точно кажеш: її точно немає в коміксі, бо тоді мені ще не було п'ятнадцяти-вже встаючи з мене сказав Даня.
-А ти мене зацікавив. Розказуй. Обіцяю, що дослухаю до кінця)-я зручненько всілась на ліжку, спершись на спинку ліжка.
-Ну добре, але я починаю здалеку. Ок?
-Та ок. То розказуй, а то мені цікаво, а ти тільки переливаєш з пустого в порожнє- з усмішкою але з долею сердитості сказала я.
-Ну добре, слухай- Даня також зручно всівся біля мене так, що наші плечі торкались. І так..
Було це ще як звірі говорили, ну або трішки пізніше) Мені тоді було 12 років. І так:
Ти знаєш, що тоді загинули мої батьки?
Я кивнула головою (не хотіла перебивати його історію)
-Так, але обставин ти не знаєш.
Вечером я прийшов зі школи і аж тоді подивився на телефон. Там було до тридцяти пропущених:від дядька Бена, від його сина Сема, навіть з невідомих номерів були пропущені. Я не на жарт злякався і зразу ж подзвонив до дядька, якому я найбільше довіряв. Ми довго розмовляли та, в двох словах, розмова була про те, що... мої батьки загинули в автокатастрофі. Ще він сказав, що похорону не буде, бо там щось не сходиться.
Від почутого я захворів, не приходив до тями кілька днів. Що цікаво, те, що до мене додому ніхто так і не прийшов. Зовсім. (у його голосі пробивалась дрож) коли мені стало легше, то я зателефонував дядьку, а він лиш сказав, що похорон батьків таки відбувся, і що я на нього не прийшов, бо я поганий син. Я був у шоці від почутого. Ще він сказав, що мені потрібно приїхати до нього в офіс, щоб підписати якісь документи.
Як тільки я прибув до нього, дядько зразу ж дав мені якісь папери і сказав їх негайно підписати. Я вже хотів виконати його прозьбу, як прочитав два слова «передача майна» Я був злий сам на себе, і як я міг йому довіритись?
Наступні кілька років я жив сам, як спадкоємцю татової компанії це було можливо. Я вчився вдома, у мене з цим не було проблем, адже я ріс розумним хлопцем.
Так мені прийшлось робити самому вперше те, що мав би робити з татом. Я ніколи з ним не рибалив, ніколи не гуляв з татом лісом. Тому і прийшлось мені самому вчитись рибалити, розпалювати ватру, я сам вчився користуватися бритвою, а цей маленький шрам на підборідді залишився саме відтоді.
То тепер я створив "W", щоб знайти вбивцю моїх батьків, то тепер я не боюся людей та ставлюсь до них менш більш нормально. А тоді... тоді я боявся людей, але з тобою мені добре, таке відчуття, що я тебе вже давно знаю.
Даня уже не сидів, впершись в спинку ліжка, а лежав на моїх ногах, дивлячись мені прямо в очі. Він вже майже заснув, а я бавилася його волоссям, нагнувши голову. Раптом він різко піднявся, хлопець був занадто близько до мене. І.... Такого я точно не очікувала