Зима на лимані

Дуель

Як гірко-гірко-гірко поміж нами.

Як пусто-пусто поміж нами.

Мовчанка ще на сотню множить милі,

Між нами ставить гори і пустелі.

Ловлю момент – здається, що щаслива, -

І знову – злам, і збіглись паралелі,

І нас хитає чорними штормами,

І нам гіркий чомусь весняний солод...

Аби мовчанку стримати вустами,

Вже посмішку ношу, як забороло.

Здається часом: не слова, а шпаги.

Контрудари – як ранкова звичка.

О, дай відваги, дай мені відваги

Не підіймати часом рукавички!

І не кидати власну тобі в очі,

Згадати: я не дуелянт, а Дама,

І що впадуть на мить, якщо захочеш,

Ці неприступні гори поміж нами.