Майстри меча онлайн: Альтернативна "Примарна куля" (Українською)

Пролог

- Гей, ЛЛЕНН-тян? 

 - Так, що таке, Піто-сан?

 - Сьогодні вранці була новина - скоро пройде турнір «Сутичка загонів». Бачила? 

 - смятку кальмарів?

- Фу! Як мені тепер це викинути з голови ?!

 - Але ж їдять же мариновані нутрощі кальмарів ... чому не воно?

 - Ну так ... підходить, напевно. 

- Я їх обожнюю! Особливо під гаряченьке!

- А я під випивку. Правда, якщо вже маринад, то мені б краще нутрощі тунця.

- О, тунець це здорово! Не дивуйся, якщо він утунцює з тарілки!

- Ей, ти ... тобі, якщо пам'ять не зраджує, взагалі пити поки не можна?

- Так, але я люблю всякі закуски. Коли мій батько і старші брати випивають, я завжди встигаю відрізати шматочок.

- Так-так ... У тебе є кілька старших братів. ЛЛЕНН-тян, ти все більше і більше розкриваєш подробиці свого реального життя.

- Блін...

- Гаразд, гаразд, про мене не турбуйся, я промовчу, але не забувай, що твій язик - ворог твій. Особливо це стосується нас, дівчат. Тут є багато хлопців, які по крихтах збирають інформацію про особисте життя, іноді навіть вдаючись до обману, а потім використовують пошук по мережі, щоб дізнатися, що це за людина.

- Надалі буду обережнішою ... Красно дякую. 

- Знову ти зі своїм кейго! Забудь про нього! Запам'ятай, в цьому світі всі рівні! Досить! Бути! Такою! Ввічливою!

- Є, Піто-сан! 

- Ото ж бо ... Гей, ми, ніби як, повинні були обговорювати турнір. Знаєш, що найгірше? Ми, дві дівчини, говоримо про якихось там кальмарах, і не де-небудь, а в віртуальній онлайн-грі! 

- І?

- А знаєш, що робить нашу розмова ще дивнішою? Ми говоримо про це, тримаючи в руках гармати! 

- Ха-ха, і правда, дивніше нікуди!

                                                                                              ***

Дівчата перебували посеред кам'янистої пустелі. У цьому світі через щільних жовтих хмар не можна було побачити навіть промінчик сонця. Стояв повний штиль, і тільки на краю обрію рокотала, виблискуючи блискавицями, гроза.