Вигнанець. Історія перша. Відьма.

Розділ 6: Менше зло

- Як ти все зрозумів? — спитав Устим.
- Здогадуватись я почав, як тільки приїхав, але переконався сьогодні зранку.
Злива все не переставала йти. Дорога перетворилась в болото. Видно Устим перегнув з своїми чаклунськими викрутасами. Він так і пояснив, що виграв сферу грози в мольфара, коли грали в дурня. Так хто тепер дурень? — розреготався Мамай. Небо загриміло, заглушивши його сміх. Устим вже вдесяте, мабуть, пожалів, що не послухав порад того мольфара.
- Пам'ятаєш, я говорив, що шукав в лісі залишки трупів?
- Ну?
- Ні єдиної людини. Тварин багато, але нікого відьма не доїла. Значить вона фізично не може з'їдати всіх людей. Але трупів все одно немає.
- Тоді що вона з ними робила?
- Нічого. Вона не має відношення, до зниклих людей.
- А хто тоді? Сава і компанія?
- Саме він. Коли з'явились перші жертви відьми, він зрозумів, що може прикрити цим работоргівлю з островами Султанату. Коваль обмовився, що він став щедро платити за припаси. Крім того серед зниклих людей ні одного старого — лише чоловіки, жінки та діти. Ходовий товар. Я вирішив взяти його на живця. Розпустив чутки, що я вбивця характерників. Думав, його зацікавить. Промахнувся.
- Тоді що ж його зацікавило?
- Ти.
Дощ посилився. Йти ставало все тяжче. На щастя відьми вони не бачили. Вони дивом вийшли на дорогу до села. Але без коней і по такому болоту, їм знадобилось би йти до самого ранку.
- Я? — отетерів Устим.
- Сава збирався продати тебе. За мага дорого платять. Тому згадай, чи хтось цікавився твоїми дослідженнями?
- Та ні — Устим почухав мокру бороду — хоча... Василь заходив питав, чи ми будемо йти в ліс.
- Староста?
- Так, саме так. Він ще цікавився за ніч до того, а потім так швидко вийшов.
- От ми і знайшли щура — Мамай похукав на задубілі руки.
Нехай лише він добереться до старости.

Але що він зробить? В старости просто до біса вогнепальної зброї. Марек йому не повірить, а староста в змозі повернути і озброїти проти них все село. Ні, треба діяти хитріше.
- Тільки от звідки взялась відьма ми не знаємо — Устим вивів його з роздумів.
- А яка різниця?
- А якщо вона не одна? Якщо вона може розмножуватись? Уяви собі, що зроблять сотні таких як вона! Та від нас і сліду не залишиться.
- Вони вогню бояться, забув? Вистоїмо! Людство завжди пристосується, завжди виживе. Інколи мені здається, що потвори, що ходять по землі, не набагато гірше від людей. Чудовиська не продають одне одного в рабство.
- Чудовиська не ведуть війн — додав Устим.