Вампір Мого Серця (2)

Глава 9

« Я геть забула, що потрібно щось писати. Вчора моє життя змінилося. Я дізналася від Луки, що я йому подобаюсь, а чи він мені? Я не знаю. В любому випадку, він хороший і не дасть мене образити, навіть якщо це буде рідніша мені людина. Вже 7:35. Час збиратися в коледж... »

Закривши свій блокнот і відклавши ручку, я встала з ліжка і попрямувала в ванну кімнату. Стала перед раковиною і почала вмиватися. Після водних процедур, я попрямувала до шафи. Одягнула чорні брюки, білу блузку, чорні босоніжки. Волосся розчесала та розпустила. Взяла рюкзак і телефон та вийшла з кімнати.

Зайшла на кухню і побачила Луку, який стояв біля плити і щось робив. Я підійшла до нього і тут я побачила на плиті сковородку з омлетом та овочами. Я усміхнулася на це.

— Привіт. Голодна? - звернувся він до мене.

— Ще й як. Доречі звідки ти знав, що я їм людьську їжу? - сказавши це я усміхнулася.

— Ти ж людина, - спокійно відповів він.

— Так, але звідки ти дізнався? Я наче мала народитися вампіром, але цього не сталося, - спокійно відповіла я.

— Просто, вчора я побачив, як тато приготував тобі сніданок і... догадався. Доречі, про народження. Ти ж наче маєш бути вампіром, але ти людина. Мені самому дивно, - відповів він і обернувся до мене обличчям, сперся на кухонну тумбу.

— Мені навіть самій дивно... Але з іншої сторони крім тебе, Макса, тата і Рити більше ніхто не знає, що я людина. І мені навіть добре, що не знають, - відповіла я.

Він подивився на мене, а тоді легенько усміхнувся.

— І тому ти пішла до вовків? Ти знала, якщо ти будеш серед вампірів, то тебе одразу розкусять, - а він не такий вже дурнуватий, якого я вважала.

— Саме так. Звісно була інша причина, але це пусте. Нам в коледж не треба? - сказала я і вказала на телефон, що нам вже час.

— Так. Ти їсти будеш? - сказавши це він обернувся до плити.

— Ну давай вже, - сказала я і ми двоє засміялися.

Поснідавши ми побігли до машини. В коледж ми заспізнилися і тому Лука вирішив прогуляти перший урок і я до нього при'єдналася. Ми пішли в кафе, яке знаходилось поблизу. Сіли за столик і замовили чай. Поки ми чекали, я вирішила запитати в нього: