Геройський шлях уславленого лиходія (том 9-12)

Частина 241. Зрив

Лупа його протверезила. Він дозволив Ері виплеснути гнів, але продовжувати в тому ж дусі не мав наміру. Знов випроставшись і рухом голови відкинувши назад волосся, Шен сказав:

- Гаразд. Краще продовжити цю розмову, коли ми звідси виберемося, чи не так?

Цей його спокійний, ніби навіть поблажливий тон тільки сильніше розлютив Еру. Він глузував з її почуттів! Був поблажливий до її горя! Від сказу, змішаного з відчаєм, у неї затремтіли руки.

Шен не міг не розуміти, що робить тільки гірше, але після всього, що вона наговорила, просто не в силах був зізнатися, що йому теж боляче, дуже боляче, і він шкодує, жалкує-жалкує-жалкує, о боги, як же він шкодує!

Хіба він міг би видавити це із себе зараз? При всіх? Його голос упорався б?

І звичайно, Ера або не повірить, що у Шена є шанс врятувати її брата, або (що ще гірше) з презирством ставлячись до його «проклятих» можливостей, сама кинеться на напад чертогов Демнамеласа. Муан не простить йому, якщо однією необачно кинутою фразою він погрожує його сестру.

— Ти... — прошипіла Ера.

- Він правий! — схаменувся Ал. — Не час і місце обговорювати це! Не кажучи вже про те, що ця розмова не має сенсу, адже Шен не винний у смерті майстра Муана! Ви навіть не уявляєте, що він...

Ера перевела на нього обурений погляд.

— Закрий свій рот і не влізай у чужі справи, — крижаним голосом промовила вона.

Від різкої зміни тону Ал скам'янів. Вся ця подорож Муан Ера, що знаходиться поруч, здавалася слабкою і вразливою і викликала співчуття і бажання підтримати. Але зараз звернулася справжньою дияволицею, давши Алу можливість чітко усвідомити, що всі їхні «приятельські» стосунки, як йому здавалося, що утворилися за ці пару днів, були лише його ілюзією.

— То правда? - не витримав Єр. — Тобі справді пощастило пов'язати своє життя з життям Муан Гая?

Спершу він ховався за Ю Сі і взагалі мав намір стати невидимкою, але, перейнявшись звинуваченнями Ери і мовчанням Шена, прикинув, що, ймовірно, зовсім дарма звинувачував себе. Він не зрозумів, у чому саме полягала вина Шена, але звучало правдоподібно і знімало з нього всю відповідальність. Переконавшись, що даремно переживав, Єр дозволив цікавості взяти гору і остаточно втратив будь-яку обережність.