Геройський шлях уславленого лиходія (том 9-12)

Частина 292 Поле іншого бою.

Не хотілося йти. Спів птахів наповнював простір, парк ніби ожив із настанням ранку. Від води долинав легкий аромат твані. Хвилі тихо хлюпали. Поступово все більше вузьких човників з'являлося на озері. На них стояли великі кошики із зеленню, ящики та величезні глечики вина. Шен стежив поглядом за тим, як вони пропливають і ховаються, пірнаючи в канал.

Думки блукали, толком ні на чому не затримуючись. Рука Муана поруч була тепла — і цього було достатньо.

Шен скоса глянув на свого мечника й посміхнувся.

— Ну що ж, — промовив він, схопившись на ноги, і потягнувся. — Мабуть, не варто засиджуватися, попереду довгий день?

— О так, — з хитрістю розтягнувши губи, відгукнувся Муан, — у мене є ідеї, як зробити його довшим.

Шен подумав про те, що щасливі моменти зазвичай швидко пролітають, але не сказав цього вголос.

— Ходімо пішки, — запропонував він. — Хочу подивитися, як виглядає цей парк, вчора в темряві нічого не розгледів. Та й прогулятися столицею, що прокидається, буде цікаво, поки народ не заполонив вулиці.

Прославлений мечник не став заперечувати. Він склав речі та залишив їх у невеликій альтанці, що стояла на краю пляжу, а потім повернувся до Шена і взяв його за руку.

Так вони й пішли, похитуючи зчепленими руками з боку в бік, як діти або дурні, але щасливі закохані.

У свіже повітря поступово проникали аромати свіжої випічки, смажених на олії булочок і спецій. Незабаром уздовж головної паркової доріжки, на яку вийшли Шен і Муан, з'явилися й самі крамнички — джерела приємних ароматів. Спостерігаючи, з яким захватом Шен крутить головою з боку в бік, проводжаючи поглядом то один, то інший прилавок, Муан відчув таке задоволення, немов особисто їх тут понаставляв.

— Хочеш що-небудь купити? — запитав він, коли вони пройшли повз чергового торговця.

— Так, е-е... не обов'язково...

Погляд Муана став трохи більш наполегливим, тому Шен додав:

— Я подумав, ми могли б принести ранкові коржики Алу та іншим, але це нерозумно, ми ж живемо в імператорській резиденції... там точно є їжа.

— Якщо хочеш — купимо.

— До того ж навіщо витрачатися, ти вже орендував весь парк... і найняв усіх тих музикантів...