Хочу Пити

Гірка кров, солодкої дівчини (Лілу)

- Що таке норма? Чи можна назвати того хто є на пів людиною і на пів монстром нормальним, гадаю ні!
Моя сім'я вважає мене бунтаркою, сестри і брати по-за спиною кепкують, та роблять ставки на те скільки я ще протягну без крові. Чи ображає це мене, ні. Абсолютно насрати. Я Лілу і я добре трималась, але коли мені стукнуло 18 все пішло шкереберть, перехідний вік і все таке, тому моя темна сторона почала проявлятися більш виразно.
Мій Універ, який був тихим та комфортним місцем перестав таким бути, це все через мою нестримну жагу крові. Мама говорить що це минеться як тільки я почну пити, але як це можливо? Мені здається що тоді буде ще гірше, бо дороги назад вже не буде, так можна і вбити когось, це те чого я боюся найбільше, скривдити людину. Маючи нестримну силу можна забути що інші можуть ламатися як фізично так і морально, тому я вже два роки ходжу напів мертва з нестримним бажанням присмоктатися до чиєїсь шиї, та кожен раз караю себе за такі думки, стрибаючи з моста в холодну воду та йду на дно. Це викликає приступ схожий на електро розряд, та померти я не можу, точніше сказати не від цього. Але це допомагає, прояснює думки і нагадує ким я хочу бути, а не ким я є.
Знаєте проблеми ніколи не ходять поодинці, в деякий період я взагалі була як овоч, лиш заняття в виші мене радували, поки не почалося це. Булінг. Мені ніколи не було боляче фізично від знущань, але в ті моменти я готова була роздерти атакуючого, перетворивши його на жертву-шмат м'яса, думками я випивала їх до дна і складала гіркою біля ніг, але потім нагадувала собі що буду такою ж як вони, якщо піддамся спокусі, та звільню свою натуру. Тоді я вирішила що можу стати головною жертвою універу, коли над кимось знущалися я заміняла їх, це було просто бо якщо обирати між жертвами, то вибір падає на більш слабку, щоб менше пручалася.
Хоч і працює це не з усіма. Я давно хотіла знайти одну компанію, деякі дівчата постраждали від їхніх рук надто сильно, особливо ті які пручалися і головне цим покидьками все зійшло з рук, ні я не збиралася їх вбивати, хотіла зняти на телефон компромат, щоб відправити цих покидьків до в'язниці. Але не все сталося як гадалося.
В той день мені було дуже зле, хотіла вже йти додому після патрулювання вулицями, але все ж таки натрапила на них, а точніше нарвалася. Ці троє здавалися кволими але все-таки сили їм не бракувало, схема за якою вони працювали вражала, один заманював до провулку викрадавши сумочку чи телефон, жертва вважаючи що переслідує злодія потрапляла до пастки де її оточують з трьох сторін та можна сказати, захоплюють в полон і це справді лякає, навіть мене злякало. Деяких дівчат спочатку обробляють якоюсь смердючою гидотою, щоб не пручались і не підіймали галасу, а тих хто слабше залякували та били, паралельно знімаючи це все на відео, так вони збирають колекцію. Я гадала що мені і справді не слідувало сьогодні сюди йти, вони мене так сильно відлупцювали, а сили чомусь взагалі не було пручатися, може це давалась в знаки втома і голод, а можливо шок. До мене прийшло прозріння, маючи бажання бути людяною але вважаючи себе демоном я і не помітила, що довкола більше монстрів в людському обличчі а ніж в моєму світі. Не всі з нас вбивають, тільки дикі. Тому зараз я мріяла роздерти цих покидьків на шмаття! Але...
Після слів "- Роздягайте" холод по спині пішов, невже я сама себе в пастку загнала? Це так і було, бо тіло мне підвело в самий відповідальний момент, нікчемна.
А потім все як в кіно, політ янгола помсти розбив цю компанію вщент. Двоє повзали біля її ніг, а третій взагалі дав по газах. Вона комусь набрала і чекала допомоги. Тому зрозумівши що вона в безпеці і вміє за себе постояти я злилася, та як остання боягузка втекла з місця події, дивно що параліч пройшов коли я її побачила.
Мене переслідувало це видіння, вночі я бачила її заплющивши очі. Ми не були знайомі особисто, але в універі я часто ловила її погляд, та він мені ніколи не подобався, наче вона мене оцінює, жаліє або ще гірше дивиться на мене з призрінням. Тому я не хотіла більше з нею бачитись, бо мала двоякі почуття і це збивало з пантелику.
- Я не хочу нізким зближатися, небезпечно.
Як я знову могла не відчути, все ж таки йдучи до універу після декількох днів самокопання, мене зустріли в підворітті. Ці дівки більш за все мене любили, я заробляла для них чималі перегляди на їхніх тупих стрімінгових каналах, куди котиться цей довбаний світ, коли знущання стали нормою та заслуговують лайку на просторах інтернету?
Я чекала поки вони награються, але терпіння це така тоненька нитка, блін вона тріщала і готова була обірватися. Подумки я намагалася стримати себе, але як же хотілося припинити це, не бути об'єктом для знущань і показати їм хто насправді може з нас стати жертвою.
- Де мій снікерс?!!
Бляха знову вона, чому її так і тягне до неприємностей? Через свої думки, чула розмову уривками тому фраза *- Вона моя жертва!*
взагалі мене шокувала.
Відчувши теплий дотик до ліктя, я підлетіла в повітря.
*-Скільки ж в неї сили?*
- Дуй за снікерсом, дурепо! Якщо не зробиш задавлю.
Я мовчки поплелася в іншу сторону , хотіла просто піти геть, але стало цікаво. Чому дівчина яка мене врятувала змінилася на 360°?
Тому взявши снікерс, я пішла до неї. Де знайти знала, бо вона часто зависає на галявині біля стіни з графіті, це її улюблене місце в універі.
Я зрозуміла що здивувала її своїм приходом, особливо снікерсом. В її погляді читалась цікавість, не презріння як колись. Вона насправді дуже мило виглядає коли здивована. Попросила мене її зачекати до кінця пари і я як дурепа сиділа і чекала, що сказати не знала, та коли побачила вогник в її очах зрозуміла краще одразу поставити крапку навіть не розпочавши спілкування.
Тому я поглядом змусила її стояти на місці і дивитися як я йду геть. Ось і все!
- Просто викинь її з голови і йди далі боротися зі своїми демонами.
* * *
Мої ноги просто несли мене невідомо куди. Вдома все по колу, батьки ображені через те що я не приймаю себе такою як є, тобто мою темну частину, брати та сестри глузують та знущаються, все бісило до безумства. В такі моменти зазвичай я йшла до річки, але сьогодні мені знову хотілося відчути щось тепле, щось що доторкнеться до мене своєю ніжною рукою.
- Я просто погляну на неї, з далеку і все! Блін кому ти чешеш Лілу?
Але ноги вже несли мене до неї, цей процес запустився.
* * *
Вигляд вона мала дуже соковитий, вся сяяла та іскрилася. Світле волосся до грудей, коливалось в такт тілу під ритми музики, струнка талія вигиналася дуже плавно, стегна обтягнуті вузькими рваними джинсами так і манили, хлопці не могли встояти та кружляли біля неї зграями. Це бісило незнаю чому, просто мені хотілось всіх відкинути від неї. Хотілось відчувати ці руки на своїй шкірі, спині та шиї, цей танець мав стати моїм але я перша відсторонилася, вона хотіла поговорити та я втекла як боягузка, тому не маю права зараз посягати на неї. Зібравши себе до купи я вийшла подихати повітрям, ніч я любила найбільше, не тільки через те що я напів демон, просто все здавалося таким тихим і чарівним, хотілось показати їй найкращі місця котрі проявляються в ночі.
- Треба спробувати. Якщо відмовить то просто піду собі геть та більше ніколи не траплюсь на її шляху.
Зайшовши до клубу я відразу зрозуміла що її серед натовпу немає, не через лимонний кардиган. Запах, він в неї особливий, солодкий, я відчувала його завжди. Кожен пахне по своєму. Її подруги були ще там, та і хлопці що біля них крутилися сиділи неподалік. Тому тривога кинула мене на її пошуки.
- Куди вона знову вляпалась?
Я перевірила всю будівлю та її не знайшла, тільки клатч на підлозі біля вбиральні. Страх охопив мене ще з більшою силою. Я помчала на її пошуки. Це було просто, від тривоги мої відчуття загострилися і запах я вловила відразу. Те що побачила, спочатку шокувало але швидко взявши себе в руки я почала діяти. Злість кипіла в мені як вулкан, її гарне тіло не рухалося руки та ноги зв'язані на очах пов'язка, одяг скривавлений лише її повільний пульс не дав мені одразу вбити їх, тих покидьків.
-Напевно ви зовсім на мене не чекали, та я тут!
Вони обернулися на мій голос.
- Глянь і ця тут!.
- Це дивно, ти ж сказав що ніхто не бачив як я її вивів.
- Звідки я знаю де вона взялася, ти що сумувала за нами лялю? Шукала зустрічі?
- Так шукала, обіймемось?
Вони розсміялися, а я не довго думаючи просто почала вибивати з них життя. Зуби летіли, кістки тріщали кров фонтаном лилася з ран, одного навіть в стіну закатала. Моя дівчинка почала приходити до тями, я чула що вона щось бурмоче, та поки не мала змоги допомогти їй, бо треба було добряче їх провчити! Лиш коли з ними закінчила я схилилася над нею.
- Все добре! Я поряд.
Пов'язка знята, її очі немов у тумані вона ледь фокусувала на мені свій погляд.
- Потерпи, зараз перестане боліти.
Спочатку я оглянула її тіло, на долонях кров, кісті в ранках, вона певно боролася, невеликі порізи від ножа на руках та стегнах, синці на обличчі. Це все загоється, добре що я встигла вчасно. Але мене дуже лякав її стан, вона була кволою і ледь дихала, пульс здавалося ось ось зупиниться.
- Скільки пальців?!
Вона не відповідала.
- От блін, пробач я маю це зробити. В мене не має вибору. Я справді прошу, пробач мене.
Я нахилилася до її шиї, спочатку ніжно поцілувала а потім впилася в неї зубами, кров була гарячою і дуже гіркою.
- Як я і думала, це наркотик.
Вони намагалися вбити її, і це все через мене... Я зупинилася лише тоді коли її кров стала солодкою а наркотику більше не відчувалося.
- Наступного разу, просто назви моє ім'я і я прийду на допомогу! Скажеш Лілу і я буду поруч за секунду.
Вона тихо сопіла в моїх обіймах, я набрала з її телефону номер під назвою "брат номер 1".
Це було дивно, я справді не знала як пояснити йому що з його сестрою. Але я мала це зробити.
- Зараз будемо!
Це все що він сказав вислухавши мене.
Через двадцять хвилин вони з тривогою і страхом в очах були біля нас. Я відчувала провину тому не могла і слова вимовити, просто чекала поки її заберуть з моїх рук. Потім все як в тумані. Звуки сирени, машина швидкої та поліція. Все що я сказала...
- Я знайшла її такою, що сталося незнаю і я нікого більше не бачила.
Й мене відпустили, а її четверо стривожених братів обіймали мене по черзі і дякували за те що не пройшла мимо. Яка ж я лицемірка. В лікарні лишитись до її пробудження я не змогла, тому пішла до річки. Мені стало так боляче. Через мене вона постраждала, а я ще й випила її крові. Як тепер жити після такого? Не знаю!
- Але чому вона така солодка?
Хочу дізнатися про це більше.