Хочу Пити

Хочу пити (Лілу)

В мене ломки. Я зробила це, випила людської крові зовсім не бажаючи цього, її крові!!
- Ненавиджу!!!

Як же я себе ненавиджу! Декілька днів не могла зібрати себе до купи, після того як напилася крові з наркотиками. Гадала що мені не повинно стати зле, але я в біса напів людина, тому мене тягало як їжака по кукурудзі! Мало того що крові хотілося, так ще й прильоти ловила дикі. Страшно уявити як би це була Рорі, її серце скоріш за все не витримало б, доза була вбивчою.
Лиш цим я могла себе заспокоїти, бо інакше я не мала б виправдань своєму вчинку.
- А навіщо я взагалі поцілувала її перед укусом??!! Лілу ти зовсім стукнута?!
Вже минув тиждень а вона все ще не з'являлася в універі, хоч і прийшла в себе одразу ж на наступний день. Навіть не шукає зустрічі зімною. Хоча можливо це і на краще, значить вона в безпеці. А от зімною їй зараз зовсім не варто зустрічатись, через мою нестримну жагу і те що я знаю наскільки вона солодка, їй краще не попадатися в поле мого зору, саме так.

* * *
(Рорі)
Щоб бодай щось згадати, вирішила піти туди де все сталося. Я давно знала де це відбулося, але не мала бажання йти, тим паче згадувати що там коїлось, бо те в якому я стані прокинулася викликало в мене шок, та більш за все я кляла себе що не змогла захиститися. Я! Я та що вважала себе сильною і незламною.
- Яка ж я ідіотка і як сильно помилялася. Що мені робити якщо не зможу згадати, або якщо те що я згадаю, зламає мене ще більше?

Та все ж я маю подивитися страху у вічі, бо вона була поруч і тримала мене в своїх обіймах, та що пішла геть від мене і наказала не слідувати за нею, врятувала мені життя. Та, що здавалася слабкою і кволою, насправді виявилася зовсім не такою, в її очах було більше сили ніж в моїх словах і діях.
- Яка ж дурепа.
Приїхавши на місце події, я навіть з таксі не відразу вийшла, водій вже поглядом мене послав декілька разів, а я все ще вагалася. Та таймер йшов, а в мене було з собою мало готівки, ще ж назад повертатись якось треба.
Коли побачила місце де була зв'язана, отримала невеликий розряд. Хоч мозок все заблюрив, але м'язи пам'ятали той тиск. Повітря забракло і я ростібнула трішки куртку. Щоб краще зосередитися, закрила очі, як в ту ніч.
Спочатку відчула запах, я пам'ятаю його, терпкий залізний перемішаний з частинками бетону та бруду, густий запах крові.

- Скоріш за все, вона була моя.

Констатація фактів, взагалі то я підслухала розмову братів, від них і про це місце дізналася і про поранення і про неї взагалі то також, бо не вміють вони тихо обговорювати свої справи і вирішувати проблеми спокійно.
- За це їм дяка.))