Хочу Пити

Очікування вбиває

Дні йшли повільно, тяглися як стара пожована гумка, котра пристала до підошви. Рорі вирішила дати собі шанс, тому старалася не пропускати заняття і хоча б одним вухом слухати викладачів. Монотонно та нудно, ось як назвала вона час, проведений без можливості бачити перед собою, обличчя коханої людини.
- Авроро може сходимо до кафетерію на перерві?

- Ні.

- Рорі може до караоке?

- Ні.

- Ро може погнали до клубу ввечері?

- Я пас!

І так кожного дня. Так звані друзі і одногрупники десь під кінець тижня здалися, та зовсім перестали кликати її кудись, але дівчину це не засмучувало, а от те що з Лілу немає і досі зв'язку - так.
Все нічого, але там де був тиждень, пішов другий а за ним і третій, Рорі справді стала схожа на тінь. Їй так хотілося взяти штурмом той бісів замок, але вона дочекається, бо бути відповідальною і дотримуватися своїх обіцянок це її фішка.
В останню зустріч, зранку, вони довго не могли розпрощатися але рідні Лу просто виставили її за двері, та дали зрозуміти, що тут вона може з'являтися, лиш тоді коли покличуть.

- Монстри!

- Що ти говориш люба?

- Та нічого татку.

Вона зовсім замріялася, в її думках коли горить той клятий будинок, вона біжить в захід сонця, тримаючи Лілу за руку. Через це навіть не одразу зрозуміла що до неї намагаються достукатися.

- Ні, ну ти бачиш?! Що з цією мавпочкою? Ау Рорі!!!!

Дівчина відчула як хтось вщипнув її за бока.
- Ауч, якого біса?!

- Треба відповідати, коли до тебе звертаються!

- Лютере, я зайнята!

- Чим таким важливим, що вже пів години крутиш веделку в руках, з психічно неврівноваженим виразом обличчя, збираєшся когось вбити?

- Оу як ти зрозумів?!

- Боже, вона ще й не заперечує!!!

Вона потупила погляд, в спробі показати каяття та актриса з неї все ж нікудишня.
- Чого хотів?

- Взагалі запропонувати підвезти до вишу, але бачу тобі потрібна консультація психолога, записати до свого?

- В тебе є психолог?

Вона округлила очі.

- Ти з нею зустрічаєшся?