Хочу Пити

Взяти штурмом Серце

Рорі

Все, я вже тут поруч і їй від мене нікуди тікати. Розпочнемо операцію "Беру штурмом"!

- Я кохаю тебе!

- Дідько Рорі, хіба можна про таке так голосно волати?! Мої рідні почують.

Лілу підтягла ковдру до носа, щоб сховати посмішку. Ця дівчина йде на пролом, навіть не думаючи про наслідки.

- Ти мене лякаєш! А точніше мені лячно від того, що я відчула після твого признання. Я не знаю що й сказати.

- Говори так як відчуваєш. Я бачу що також подобаюся тобі, але все ж якась стіна стоїть між нами.

- Це надто складно.

- Спробую зрозуміти, знаєш якщо тобі потрібен час то я зачекаю, але не змушуй мене йти, хочу бути поруч стільки скільки це можливо.

- Якщо тільки ти сама не схочеш піти.

- Ну цього ти не дочекаєшся!

Рорі посміхалася, але тривога і печаль в очах Лілу, змусили її в мить стати серйозною.

- Авроро, те що я зараз розповім може шокувати тебе, та чи захочеш ти після цього бачитись зімною я також не знаю, бо це справді важко пояснити, та здається прийняти це буде ще складніше.

Рорі почала тремтіти.

- Тепер щось мені не пособі, може тоді мені не варто цього знати, бо я не хочу тебе кидати.

- Просто слухай, я вже зібралася з думками, будь що буде. Я прийму твоє рішення достойно, ти вийдеш з мого будинку ціла і неушкоджена.

- Хто може заподіяти мені шкоди, та навіщо, про що ти таке говориш?!

- Мені страшно, Рорі! Я можу бути тою хто ранить тебе першою, якщо щось піде не так моя сім'я спробує зупинити тебе, цього я боюсь ще більше.

Рорі піднялася з ліжка, щоб випити води, в горлі пересохло від хвилювання.

- Мені стояти, сісти чи лягти щоб бодай Боже не впасти?)

Вона спробувала розрядити обстановку, та Лілу виглядала дуже серйозною. Тому вона мовчки сіла навпроти і взяла її за руки.

- Я витримаю, щоб там не було.

(Лілу)

Тепло рук Рорі придавало впевненості. Дороги назад не має, якщо я хочу бути з нею поруч, маю бути чесною на всі 1000% відсотків.