Білосніжка

Глава 2.

Прокинувшись від гучного стуку в двері, Чімін злякано натяг на себе ковдру, що сповзла за ніч, і ледве не впав з ліжка. Він шалено дивився на те, як Бекхьон піднімається, сонно тре очі і йде до дверей, а в голові проносилися події вчорашнього дня. Мінсу із дружками. Хьорін. Те, як вони стягнули з нього труси і почали чіпати. Як він йшов бруківкою і збирався накласти на себе руки. Як його зупинив Бекхьон і привів сюди. У бордель.

У бордель, чорт забирай!

- Що треба? — прочинивши двері, недружелюбно озвався Бекхьон.

- Тебе Джин чекає, - пролунав за дверима грубий голос.

— Йому що, не спиться?

— Вже майже одинадцять. Він хоче бачити тебе і того приблуду, якого ти притягнув учора.

— Йя, Кьонсу, ти справжня скалка в дупі, — чи захоплено, чи невдоволено вимовив Бекхьон. — І коли тільки-но встиг доповісти?

— Не думав же ти, що щось тут може пройти повз начальника охорони, — жорстко відповів йому чоловік з того боку.

- Лади. Звали, а то мене зараз вирве через тебе, — буркливо відповів Бекхьон, зачиняючи двері. - Прокинувся? — обернувся він у бік гостя. Чімін кивнув. - Чудово. Маман уже доповіли про тебе, тому або одягайся і звалюй, або одягайся та йди за мною, - висунув Бекхьон ультиматум.

Вчора він здався Чіміну більш дружнім, і це несподівано кольнуло. Але ображатись було безглуздо. Вони ніхто один одному, і Бекхьон йому точно не обіцяв бути добрим, вірним другом. Боже, та він старший за нього на десять років! Бекхьон - повія. Зараз це знання було просто страшним і якимось негарним.

Хлопець знову дав йому свій одяг «пристойніша твоєї», пропустив у ванну першим, і вже хвилин за десять вони сиділи за столиком у кутку кухні. Всюди панувала чистота і блиск, весь посуд стояв на своїх місцях, плита сяяла, а настінні полиці були заповнені якимись коробочками. Бекхьон серед цієї майже медичної чистоти почував себе вільно, як у себе вдома. Він зробив їм каву та нарізав фруктів у тарілку.

- Їж. Я зранку важко прокидаюся, тому не звертай уваги на грубість, — сказав він, присівши навпроти Чіміна.

— Нічого, — подувши на гарячу каву під смішок хлопця, Чімін знітився.

- Ти такий миленький, - усміхнувся Бекхьон. - Що вирішив? — швидко перевів він тему, помітивши, як ніяково від таких слів гостю.