Білосніжка

Глава 30.

Сокджин з Бекхьоном увірвалися в їх сонний світ рано вранці.  Хоча раннім його було важко назвати — годинник показував уже половину одинадцятої.

- Вставайте, пташенята!  Так всю відпустку проспите, — голосно промовив Сокджин.

- Ми розуміємо, що ви у нас хлопчики вже дорослі, зі своїми альфами, але сьогодні у нас буде омежий день, - заявив Бекхьон, відкриваючи шторку і впускаючи яскраве сонячне світло.  - Ого!  Який букетище!  Від кого?

— Юнгі, — з незрозумілою гордістю відповів Чімін.

- Ніякої оригінальності, - фиркнув Джин.  — Альфи взагалі знають про існування інших кольорів?

— Вони дарують троянди на всі випадки життя, — підтримав Бекхьон.

Техьон сонно плескав віями.

— Навіщо ти їх пустив?  — вилізаючи з-під ковдри, Чімін ногою штовхнув друга.

- Гей!  Я все чую!  - обурився Сокджин.

- Я на автоматі, - протираючи очі, жалісно виправдався Техьон.

Чімін майже і не спав уночі, милуючись фотографіями, тому зранку було тяжко.  Насилу підвівшись, він дивився на двох обурювачів їхньої тиші.  Сокджин з Бекхьоном виглядали просто приголомшливо!  Як справжні курортники.  Чімін, задивившись на крутий зовнішній вигляд опікуна, не одразу згадав про мітку, яку не сховав.  Погляд Сокджина впав на його шию, і Чімін поспішно закрив мітку рукою.

- Не тушуйся, - усміхнувся Джин.  — Те вже розповів учора про ваші пригоди.

Чімін з докором глянув на друга.

— Пробач, — знову заламавши винну мордочку, промовив Те.  — І технічно це не я сказав, а Чонгук, коли Чаньоль-щі побачив мітку.

— Він мало не вбив бідолашного Гука, — засміявся Бекхьон, сідаючи на край ліжка.

— Все гаразд, Чіміне.  Вбивати Юнгі ніхто не збирається, - заспокоїв Сокджин.  — Ідіть швидше вмивайтеся та одягайтеся.

Чімін уважно подивився на опікуна, але слідів засудження не помітив.  Полегшено перевівши подих, він першим вирушив у душ.  Через півгодини вони все ж таки зібралися і вийшли з номера.

— Якщо у нас є омежий день, то де Ліза?  — запитав Чімін, поправляючи панаму.

— У них із Хоупом медовий місяць.  Не до нас, - хмикнув Джин.  — Ну, що, хлопці, готові веселитися?