Глава 27.

463 42 0
                                    

Поїздка, що почалася з напруженого мовчання, за кілька годин перетворилася на вечірку на колесах.  Джин перетворився на безбашенного підлітка разом із Хосоком, і низка нескінченних жартів, ігор, пісень не закінчувалася.  Вони не замовкали ні на секунду, голосно сміялися, постійно щось вигукували, як діджеї, заражаючи всіх навколо безтурботними веселощами.  Чімін підтримав настрій опікуна і вже в Ільсані почав підспівувати заводним трекам разом із Джином та Лізою.  Намджун, що сидів за кермом, був трохи серйозніший за інших, але частенько вставляв настільки блискучі коментарі, що реготом вибухав весь салон.  Лише Юнгі не брав участі у веселощі.  Джин з Хосоком кілька разів намагалися втягнути його в дурні ігри, але той наполегливо відмовлявся.  Більше чіплятися до нього не стали.

Обідали вже у Пекчу, у придорожньому кафе великою галасливою компанією.  Чімін тримав з Техьрном відеозв'язок, показуючи місце, де вони зупинилися, і друг скаржився, що їм ще півгодини шляху до них, оскільки вони вже встигли зупинитись в іншому кафе сусіднього міста.

Після перекусу рушили далі.  Заспокоїлися трохи ближче до вечора, під'їжджаючи до поромної переправи.  Біля причалу вже стояло з десяток машин, які чекали на свою чергу.  За вікном стемніло, по всьому периметру автостоянки горіли ліхтарі, світилася вогнями не тільки вся набережна, а й адміністративні будівлі та пороми, що підпливали до берега.

Чімін з цікавістю розглядав усе у вікні, вперше перебуваючи у подібному місці.

— Я зараз піду в касу, зареєструю квитки, — вклинившись між сидіннями, Сокджин дістав свою сумку.  — Он там вільне місце, — вказав він альфі на порожню ділянку, недалеко від ліхтаря.

Намджун повільно в'їхав і примостився за пошарпаним мінівеном.

— Ми дісталися навіть раніше, ніж планували, — глянув на годинник Хосок.

— Треба було приватним їхати, — кинув Намджун.

— Не псуй усю романтику.

— А довго ми тут чекатимемо?  — поцікавився Чімін, бачачи, що багато хто гуляв територією.

- Година або близько того, - відповів Джин.  — Ти теж можеш пройтися.  Тільки далеко не йди.

- Добре.

- Я з тобою.  - Закінчивши з кимось листування, Ліза прибрала телефон.  - Мені в туалет треба.  Чім підеш з нами?

БілосніжкаWhere stories live. Discover now