Білосніжка

Глава 33.

У Чіміна тремтіння тілом пробігло, і за ту мить, що Чонгук тримав його в руках, серце встигло зупинитися разів п'ять.  Тяжкий запах і незрозуміла суміш емоцій в очах тримали в сталевому полоні, коли навіть зайвий раз моргнути страшно.  Напівоголений альфа викликав усередині тиху істерику.  Чімін не забув фіолетову кімнату, не забув того, що там сталося, не забув їх сутичку вночі на пляжі.  На губах застигло німе прохання відпустити, але його не довелося озвучувати.  Чонгук так само несподівано, як упіймав, відпустив.  Просто розтис руки і відштовхнув, як ляльку.  Чімін, не встоявши на ногах, впав у басейн і з головою пішов під воду.  Бултихався недовго.  Йому швидко допомогли підвестися.

- Ти як?  — Юнгі пройшовся поглядом, як сканером.

- Втомився.  Вже на ногах не стою, — Чімін натягнув посмішку і подивився в бік Чонгука, що віддалявся, за яким пішов Техьон.

- Відпочинемо?  - запропонував Юнгі.

- Так.  Думаю, мені потрібна перерва.

Вони разом вилізли з басейну і пройшли до їхнього куточка з лежаками.  Чімін закутався у великий рушник, злегка витерши волосся.  Близькість Чонгука вибила його з колії, і це дуже дратувало.  Як міг якийсь сторонній, лівий альфа впливати так на нього?!  Чімін почував себе так, ніби його штовхнули під дупу у відкритий космос, у невагомість, де легко можна сплутати верх і низ.

- Гей, - Юнгі торкнувся його коліна. Чімін скинув голову, натикаючись на уважний, спантеличений погляд альфи.  - Не хочеш перекусити?  — здається, вже не вперше запитав Юнгі.

Чімін хитнув головою.  Чонгук і Техьон кудись пішли.  Його тут не було, і це найголовніше.  Чімін зовсім не хотів залишати місце, де не було Чон Чонгука.

- Ти так реагуєш на нього, - у голосі Юнгі прослизнула гіркота.

- Ні, я не... ніяк не реагую, це просто.  Боже, тільки не думай, що він мені може якось подобатися!  Тому що це не так… Чонгук, він… — запанікував Чімін, злякавшись того, що Юнгі неправильно все зрозуміє, адже Чон із самого початку ставив їх обох у якісь безглузді двозначні ситуації.

— Заспокойся, — м'яко посміхнувся Юнгі і трохи стиснув його коліно.  Один цей впевнений жест угамував хвилювання.  — Я не думаю, що ти закоханий у нього.

Чімін нервово видихнув і мало не сповз у ноги Юнгі.  Цей Чон Чонгук колись доведе його до серцевого нападу!