“Будьмо чесні і без масок!”
Лунає скрізь і всюди.
Та зможеш сам зробити це?
Тоді чого волаєш про неможливе?
Ти ж бачиш, що не тиї вже люди.
Замість серця вони мають
Чи то камінь, чи то льодовик.
Душі вже теж давно нема,
Обман же ложками черпають.
Їм не вигідна ця правда,
Яка злітає з уст твоїх.
Емоцій теж давно нема -
Їх замінили маски із брехні.
Довірливість твою вони вернуть з ножем
З ножем, змащений ядом, в серце твоє.
О ні! Клинок ніхто не відпустить,
Поки серце твоє в порошок не зітре.
Доброту твою розтопчуть ногами,
Ще сміятись будуть. Ось побачиш!
Люди вже зіпсовані вкрай,
Серед них помітити “душу” даремно.
Сам скоро маску вдягнеш,
Станеш подібним до них.
Подібним, бо серце є,
Яке мечем захищать будеш сам і один.
