Присвячую хлопцеві з мого сну.
Як тільки голова до подушки торкнеться
Я в світ цей незвичайний поринаю.
Ось і зараз це повторюється вкотре.
Коли відкриєш очі, то галявину побачиш,
А на ній тисячи квітів прекрасних,
Які цвітуть барвами яскравими серед зеленої трави.
Та тільки голову поверну, то знову я тебе зустріну.
Ти вже мене чекаєш, а в руках вінок тримаєш,
А мій вінок у тебе вже на голові,
Я ще вчора тобі його одягла.
Та вигляд в нього свіжий, неначе тільки що сплела.
Ти встанеш, підійдеш і свій мені на голову одягнеш,
Тоді піднімеш мене з поляни і за собою поведеш
У танець незабутній, який я буду пам'ятати віки.
Волосся в тебе темне й кучеряве,
Схоже на ніч хмарну й дощову.
А очі карі, немов темний шоколад,
Руки в тебе теплі, які зігрівають мої.
Посмішка твоя - єдина, яку не повторить ніхто,
А голос рішучий і твердий,
Який годинами ще крутиться в голові.
Та коли танець цей скінчиться, то час мій теж.
І я прокинусь вкотре в себе в кімнаті
Відчуваючи руки твої.
О, як багато я віддала б, щоб побачити тебе!
Не в сні, а в житті реальному й безбарвному.
Та не бачила я тебе ще ні разу,
І тільки мрію про це в сотий чи тисячний раз.
