В пустій, темній кімнаті,
Думки знову душить починають.
Чи це все-таки лабіринт із думок,
В якому виходу не має?
Ти вкотре тікаєш від них,
Заглушаючи чим тільки зможеш:
Музика, книги, алкоголь та люди.
Та чи надовго це все стримає їх?
Ти ж знаєш це дуже і дуже добре:
Це тільки тимчасове рішення,
Яке не вирішить проблему ніколи,
Яким би правильним воно не здавалось.
Так, від думок не втечеш ніколи,
Як би ти швидко не біг.
То, можливо, потрібно змиритись,
І повернутись до них лицем, а не спиною?
