Беззвучний крик у серці лине,
Благання видно у очах:
"Вернись до мене!
Залиш простори без краю."
Відтепер ті слова не почують,
Що були так потрібні тоді:
"Повір, моє серце для тебе!
Лише ти у серці моїм..."
І не буде сонце як тоді гріть,
Не будуть більше зорі так сяять.
Відтепер ночі холодні й пусті,
А у серці живе вічний біль.
