Надприродний застосунок для акторів [без обмежень]

Розділ 55. Жахастичні шашлики (10)

Сє Сінлань сказав:

«Ти можеш фліртувати, але примара не чує. Я чую, тому фліртуй зі мною, добре?»

Сє Чи розумно сказав:

«Брате, я зробив помилку. Ми двоє разом – це незрівнянно прекрасне кохання.»

Сє Сінлань ніжно засміявся.

«Твій маленький рот справді солодкий.»

«Тож ти б хотів його поцілувати?» – Сє Чи усміхнувся й злегка вигнув брову.

Сє Сінлань:

«……»

Рік з половиною, як великий театр був закинутий. Всюди було багато павутини, а на підвіконнях і підлозі був товстий шар сірого пилу. Початкового чудового зовнішнього вигляду взагалі не прослідковувалось.

Яскраво-червоний килим під ногами простягався аж до занедбаної сцени. Здавалося, цятки на ньому були від темно-червоної крові. Сє Чи пройшов по довгому червоному килимі й, здається, потурбував мишу. Раптом у театрі почувся шелест.

Годинник показував 10:17, і в театрі довго дзвеніли дзвони, і сцени, розказані сусідом по кімнаті, поступового з'являлись перед Сє Чи.

Фортепіано грало й лилась прекрасна музика. На сцені з'явились силуети обертаючихся круг за кругом привидів, сповнених безмежної радості, яка, здавалося, ніколи не припиниться. Розбиті діаманти та паєтки на їхніх сукнях яскраво виблискували в темряві.

Сє Чи пройшов повз ряди сидінь, і вже збирався підійти до сцени, коли побачив персону, що сиділа в третьому ряду! Раніше там явно було пусто. Персона була схована в темряві, її обличчя було нереальним. Тільки чорна вуаль, що вкривала її голову, злегка похитувалась від вітру.

Примара?

Сє Чи звів брови й спокійно підійшов. Вона не обернулася, але раптово простягнула руку, зупиняючи його. Рука була сухою, обпаленою і з неї стікала жовта тілесна рідина. Запах був огидним.

Сє Чи заплющив на це очі. Він знав, що примара вийшла до нього, щоб попросити жетон. Той жетон, який він зовні кинув на дерево. Сє Чи не панікував і непорушно стояв.

[Ну і чому ти прийшов без жетону?]

[Я не розумію його.]

[Як ти міг би зрозуміти? Це ж мій син Чи.]

Примара й Сє Чи; одна сиділа, а інший стояв; одна була схована в смертельній темряві, а інший був освітлений слабким місячним сяйвом. Однак панувала дивна гармонія.