Розділ 9

221 14 0
                                    

Будинок Еббі Лиси покинули в суботу близько полудня, проте до гуртожитку компанія Ендрю не поїхала, натомість вирішивши десь перекусити. Аарон, Нікі та Кевін страждали від похмілля, майже нічого не їли та тільки перекочували їжу по тарілках. Ендрю їхнім станом анітрохи не переймався. На той момент, коли вони вийшли з кафе, всім трохи полегшало, тому Нікі повіз їх до магазину товарів для свята, розташованого за п'ятнадцять хвилин їзди від кампуса.
Гелловін цього року припадав на вівторок, і це означало, що у «Райських сутінках» його відзначатимуть у п'ятницю, за три дні до свята. Ніл знав про це, тому що Нікі ще минулого тижня продзижчав йому всі вуха про вечірку, але не думав, що вони на неї поїдуть. По-перше, у п'ятницю у них гра, по-друге, свято — дитяче, а всі вони вже не діти. Кевіну двадцять, Ендрю та Аарону по двадцять виповниться наступного місяця, а Нікі стукнуло всі двадцять три. Проте Ніл, як з'ясувалося, переоцінив рівень їхньої зрілості.
— А ми не надто старі, щоб одягатися в костюми? — спитав він у Нікі, виходячи з машини.
— Прийти на вечірку на честь Гелловіна без костюма — ознака поганого тону, — відповів той. — Крім того, всім, хто в костюмі, належить безплатна порція випивки.
— Я не п'ю, — кинув Ніл.
— Тоді віддаси свою порцію мені, жадібний карапуз, — засміявся Нікі. — Я пам'ятаю, ти клявся, що більше ніколи не підеш з нами по магазинах, але май на увазі, тобі пощастило, що сьогодні ми поїхали разом. Навряд чи ти захочеш, щоб я сам вибирав тобі костюм, правда? Я б одяг тебе, наприклад, як французьку покоївку. Тож ходімо.
Стелажі в передній частині магазину ломилися від усіляких прикрас для будинку, починаючи від рулонів штучної павутини та чарок для горілки у формі черепа до наклейок на вікна із зображенням примар. Аніматронний ворон, що стояв на полиці, при наближенні Ніла почав лопотіти крилами й закаркав. Ніл засунув птаха подалі, поставивши на його місце усипаний блискітками череп із пінопласту. Ображений грубим ставленням ворон каркнув ще раз, уже тихіше.
Ніл проминув полиці з перуками, масками та величезний стелаж із товарами для гриму та яскравого карнавального макіяжу. Зал у глибині магазину цілком відводився під костюми. Усі п'ятеро Лисів почали тинятися між стійками з одягом. Ніл сумнівався, що зможе щось собі вибрати, але роздивлятися було цікаво. Від широкого асортименту розбігалися очі; тут висіли вбрання на будь-який смак, хоча деякі виглядали досить безглуздо.
— Такого ж ніхто не бере, так? — спитав він, проводячи рукою по костюмах коробки з-під пластівців та гігантської губки.
Нікі лише здивовано підняв брови. Ніл зняв зі стійки інший костюм — пакет від молока із вирізом для обличчя та величезним написом: «РОЗШУКУЄТЬСЯ ЛЮДИНА!»
— Чудовий вибір, Ніле, — підтвердив Ендрю. Ніл метнув у нього лютий погляд. Ендрю розреготався і витяг зі стійки щось строкате. — Нікі, дивись, корова. Костюмчик спеціально для тебе.
— Коров'ячі цицьки… — Нікі з огидою тицьнув пальцем у гумове вим'я. — Я вже краще наряджусь биком, і щоб між ніг теж, як у бика, було. Ну, чи як у Метта. У них приблизно однакові. Пощастило Ден.
— Відійди від мене, я тебе не знаю, — заявив Аарон.
— Може, зміниш пластинку? — поцікавився Нікі.
— Давай вже бери щось, я не хочу весь день простирчати в магазині.
— Кудись зібрався?
— Мені до понеділка треба зробити д/з.
— Завтра зробиш. У суботу належить байдикувати.
— Ось тому ти й маєш такі жахливі оцінки.
Нікі щось пробурмотів собі під ніс і знову почав вивчати асортимент. Взявши з першої стійки якийсь довгий чорний балахон, Кевін пішов назад до першого залу розглядати предмети декору. Ендрю провів його поглядом, щоб переконатися, що той не піде далеко, а потім повернувся до пошуку костюма.
У кишені Ніла завібрував телефон. Витягнувши мобільний телефон, він побачив повідомлення від Ден: «ви де». Ніл відправив їй назву магазину, і вона одразу ж відповіла: «напиши, коли рушите додому це важливо».
Ніл закрив розкладачку, але, перш ніж засунути в кишеню, завмер. Поки він думав про Ден, у нього виникла ідея, хоча він майже знав, як сприймуть її інші. Шанси досягти свого практично нульові, але спробувати варто. Сховавши телефон, Ніл звів очі. Ендрю стягував костюми з вішалок і жбурляв на підлогу.
— Треба покликати всю команду, — сказав Ніл.
Нікі здивовано обернувся.
— Що?
— Ні, — відрізав Аарон. — Ми з ними не тусуємось.
— Вони нам потрібні, — сказав Ніл, дивлячись на Ендрю. Той продовжував своє заняття, але Ніл знав, що він слухає. — На одному таланті у півфінал не проб'єшся, інакше ви зробили б це ще минулого сезону. Ви повинні припинити розколювати команду на два табори.
— Нічого ми не повинні, — меланхолійно сказав Ендрю.
— Я ж не прошу ставати їхніми друзями, — вів далі Ніл. — Йдеться лише про маленьку поступку.
— Дай їм палець, вони всю руку відкусять, — хмикнув Аарон.
— Справді вважаєш, що вони здатні відкусити руку Ендрю? Ага, так він і дозволить. — Аарон відкрив рота, збираючись знову заперечити, але Ніл захитав головою. — Кевін пообіцяв Ріко зустріч у півфіналі. Я хотів би, щоб команда згуртувалася якомога раніше. Адже це розумно, згодні? А в нас нічого не вийде доти, доки ми не навчимося хоч трохи поважати та розуміти один одного. Чому б не почати з цієї вечірки?
— Навряд чи вони погодяться, навіть якщо ми їх запросимо, — зауважив Нікі. — Рік тому ми наче спалили всі мости.
— Ти про Метта? — Ніл по черзі подивився на всіх трьох. Нікі відвів очі, і Ніл знову перевів погляд на Ендрю. — Еббі згадала про це, коли я тільки-но приїхав. Вона не хотіла, щоб ви зробили зі мною те саме, що й з ним. Потім, коли тренер кричав на тебе, ти сказав, що це різні речі. То що сталося з Меттом?
— У нього й спитай.
— Я питаю тебе.
— Мені цікаво послухати його версію. — Ендрю закинув на плече смугастий костюм ув'язненого і рушив повз Ніла у перший зал магазину. Ніл хотів щось відповісти, але Ендрю взяв його пальцем під підборіддя і коротким рухом затулив йому рота. — Запитай його, а потім можеш покликати зануд з нами, якщо вони, звичайно, не здриснуть.
У Нікі відвисла щелепа.
— Стривай, ти серйозно?
Ендрю посміхнувся широкою, сповненою жалю посмішкою і знову звернувся до Ніла, ніби й не чув кузена:
— Це нічого не змінить; просто буде краще, якщо ти сам переконаєшся.
Нікі та Аарон за його спиною спантеличено перезирнулися. Нікі по-пташиному нахилив голову набік у мовчазному питанні — чи не примарилося йому? Аарон заперечливо хитнув головою. Нікі почухав потилицю, ще раз подивився услід Ендрю і зайнявся вибором костюма. Ніла теж збентежила швидка згода Ендрю, проте за великим рахунком саме це йому і було потрібно.
— Піду в костюмі студента, — запропонував Ніл.
— Ще чого, — пирхнув Нікі, зсуваючи вішалки. — Ти будеш у нас ковбоєм-зомбі.
— Ага, уже біжу.
— Так, цить. — Нікі зняв зі стійки костюм і повісив його на згин ліктя. — Іноді ти буваєш абсолютно нестерпним. Тебе треба довічно відлучити від походів по магазинах разом із нами.
— Минулого разу я сам пробував відбитися від цього вашого шопінгу. Не спрацювало, — зауважив Ніл.
На касі він спробував відвоювати своє вбрання у Нікі й розплатитися самостійно, однак Хеммік штовхнув його в гомілку і кинув костюм на стрічку до купи до інших. Аарон додав туди ж парочку тюбиків фарби для обличчя і пляшечку зі штучною кров'ю. Дорогою в машину Нікі віддав йому частину пакетів із покупками. Переконавшись, що через десять хвилин вони будуть у кампусі, Ніл скинув Ден повідомлення.
Знайти вільне місце на паркуванні перед «Лисячою вежею» у розпал суботи виявилося складно. Машину довелося залишити трохи віддалік. Хлопці піднялися на третій поверх, і, коли Ніл пройшов повз кімнату кузенів, Нікі відразу його схопив.
— Ти куди? А костюмчик приміряти?
— Треба показатися на очі Ден. Вона писала, що хоче повідомити щось важливе.
— А розділові знаки ставила? — Уточнив Нікі.
— Мені здається, вона взагалі ніколи їх не ставить.
— Ставить, коли злиться. Думає, це надає її словам ваги. Так ставила чи ні? — Коли Ніл перевірив телефон і похитав головою, Нікі знову потяг його за рукав. — От і добре, значить, зачекає. Ходімо, швиденько приміряєш.
— Краще я швиденько до Ден. — Ніл вирвався з хватки Нікі й рушив далі.
Ден моментально відповіла на стукіт, проте не запросила Ніла увійти, а вийшла в коридор і зачинила за собою двері. Перевела погляд з Ніла на Нікі — той не йшов, немов побоюючись, що Ніл не повернеться, — потім подивилася на прочинені двері до кімнати кузенів.
— Закрий, — сказала вона. Нікі насупився, але зробив як наказано. Заговорила вона лише після того, як почула клацання замка. — До нас тут дехто приїхав. Заходив нещодавно, шукав Ендрю. Я попросила почекати у бібліотечному кафе та набрала його, коли Ніл написав, що ви їдете. Дивно, що він ще не з'явився.
— Хтось важливий? — спитав Ніл.
— Так. — Ден замовкла, почувши мелодійний сигнал зупинки ліфта.
Ніл і Нікі одночасно обернулися і побачили незнайомця, що ступив у коридор. Ніл напружився. Чоловік був одягнений у джинси та просту сорочку на ґудзиках, але хода та манера поведінки видавали у ньому поліцейського. Злегка підвищивши голос, Ден представила незнайомця:
— Це офіцер Хіґґінс з оклендської дільниці.
— Стоп, стоп. — Нікі скинув долоні в оборонному жесті. — Окленд — це ж у Каліфорнії? Пальметто начебто не у вашій юрисдикції.
Губи Хіґґінса здригнулися в напівусмішці. Нікому з Лисів вона не сподобалася.
— Я тут неофіційно. Принаймні, поки що. Просто хочу поговорити з Ендрю, бо він вічно кидає трубку. Це важливо. Він тут?
Ден жестом вказала на сусідні двері й стала поруч з Нілом. Нікі переступив з ноги на ногу, ніби бажаючи перегородити непроханому гостю шлях, але надто забарився. Хіґґінс рішуче постукав і прислухався. Нілу не хотілося підходити ближче, і все ж таки він зробив кілька кроків, щоб краще бачити вхід до кімнати кузенів. Хіґґінс озирнувся, але його увагу відвернув звук дверей.
Як і слід було очікувати, наполегливий стукіт насамперед зацікавив Ендрю. Ще тільки прочинивши двері, він зрозумів, хто перед ним стоїть. Дверна ручка жалібно рипнула — Ендрю з силою викрутив її до упору. Попри широку усмішку і зневажливий тон, він явно напружився.
— Очам своїм не вірю! Кабан Хіґґінс, далеченько ж тебе від дому понесло.
— Ендрю, треба поговорити, — сказав Хіґґінс.
— Так ми вже побалакали, забув? Я просив дати мені спокій.
— Ти просив не дзвонити, — уточнив Хіґґінс. — Дай мені п'ять хвилин на знак старої дружби. Я спеціально приперся сюди заради нашої розмови. Хіба це не вартує поступки з твого боку?
Ендрю зі сміхом хитнув головою.
— Ти приїхав не заради мене. Ти вирішив влаштувати полювання на відьом, і в цьому, повторюю, допомоги від мене не чекай. А тепер назви хоч одну причину, через яку мені не варто розпатрати тобі горлянку.
Ден глухо вилаялася собі під ніс, проте на Хіґґінса загроза не справила жодного враження.
— Я помилявся і тепер це розумію, — незворушно промовив він. — Ми на нього нічого не накопали.
— А я попереджав, — сухо озвався Ендрю.
Хіґґінс виставив долоню, наче чекав, що Ендрю зачинить двері перед його носом.
— Ми підозрювали не ту людину. Зараз я відчуваю, що на вірному шляху, але нам потрібний свідок, який готовий дати свідчення. Інших дітей не розговорити, вони мені не довіряють. Ти — усе що в мене є.
— Дітей? — здригнувся Ендрю. — У множині? Минулого разу, Кабане, ти згадував одного. То скільки їх? Скільки дітей їй встигли віддати?
— Тебе б це не хвилювало, якби тобі не було чого сказати, — з тихим докором сказав Хіґґінс. — Просто «так» чи «ні», Ендрю, мені цього достатньо. Я назву ім'я, ти даси відповідь. Обіцяю, після цього я заберуся геть.
— Обіцяєш? — Слова Хіґґінса явно розвеселили Ендрю. — Не треба мені втирати, Кабане. Не пройде й тижня, як ти порушиш свою обіцянку. Сам підеш чи тебе провести до…
— Дрейк.
Ендрю різко замовк. Не зводячи з нього очей, Хіґґінс ще далі виставив руку, ніби захищаючись, і мовчки чекав. Ендрю мовчав, але не довго: таблетки пробивали його на розмову.
— Скільки було дітей, Кабане?
— Після тебе шестеро.
Ендрю відчинив двері, ступив у коридор, грубо зачепивши плечем Хіґґінса, і попрямував до сходів. Візитер поспішив слідом. Двері на сходовий майданчик за ними зачинилися.
Ден вперла очі в Нікі:
— Ти ж казав, що проблем не буде.
Той кинув на неї безпорадний погляд.
— Я казав, що Ендрю сам розбереться.
— То він так, на твою думку, розбирається? — обурилася Ден. — Хто такий Дрейк?
— Ніколи про нього не чув, — сказав Нікі. — Клянуся, — додав він під її пильним поглядом. — Чим хочеш клянуся. І годі вже метати в мене блискавки, га?
Схрестивши руки на грудях, Даніель притулилася до стіни й почала чекати Ендрю. Ніл, якого з’їдала цікавість, теж не йшов. Нікі втік до кімнати — переказати розмову Кевіну з Аароном. Ден і Ніл чекали мовчки, і ця напружена тиша ще більше діяла на нерви й без того похмурої Ден. Коли через пару хвилин Ендрю повернувся, вона зі злістю блиснула очима.
— Свята інквізиція вийшла зустріти мене? — поцікавився Ендрю.
Він хотів прошмигнути до своєї кімнати, проте Ден перегородила йому шлях. Міньярд слухняно зупинився, але при цьому міцно взяв її обома руками за плечі, явно попереджаючи: якщо вона не піде, він не посоромиться відкинути її з дороги. Ден насупилась, але з місця не зрушила.
— Навіщо ти знадобився копам?
Нахилившись ближче, Ендрю посміхнувся їй у вічі.
— О, капітане, мій капітане! (Прим. Ред. Початковий рядок однойменного вірша американського поета та публіциста Волта Вітмена) Гаразд, розслабся. Просто тупий кабацюра не може впоратися зі справою без сторонньої допомоги. Тільки не пхай у це свій носик, домовилися? Я все одно тобі не дозволю.
— Зроби так, щоб це не вплинуло на мою команду, і мені не доведеться нікуди пхати носа. — Ден посунулась убік і спитала: — Рене покликати?
— Ох, Ден... — з поблажливим жалем протягнув Ендрю. Зробивши крок за поріг, він озирнувся. — Не треба нікого кликати, мені ніхто не потрібен. До зустрічі.
Він зачинив за собою двері й замкнув їх на ключ. Постоявши ще секунду-другу, Ден щось сердито пробурмотіла собі під ніс, потім обернулася до Ніла.
— Ходімо.
Елісон, Рене і Метт гуртом сиділи у вітальні дівчат і жували сендвічі. Ден махнула рукою у бік кухні, закликаючи Ніла без всяких церемоній поритися в холодильнику, і підсіла до Метта. Ніл уже попоїв, тому не пішов на кухню, а вмостився між Елісон і Рене.
— І що ж там було? — поцікавився Метт.
— Хіґґінс говорив, типу, Ендрю йому потрібний як свідок, — повідомила Ден. — У якій справі не сказав. Ендрю мовчить, як риба, тільки попередив, щоб ми не лізли.
Нілу вона запитань не ставила, очевидно, вважаючи, що він не в курсі справи. Подробиць він справді не знав, але кілька тижнів тому питав Ендрю про дзвінок Хіґґінса. Служба опіки розпочала розслідування щодо колишнього названого батька Ендрю. Міньярд одразу сказав, що вони нічого не знайдуть, але скромно промовчав про те, що справу просто завели не на того.
Ніл уявлення не мав, як Дрейк пов'язаний з Ендрю і що він накоїв, однак, назвавши це ім'я, Хіґґінс явно зачепив Ендрю за живе. Чи вирішить Ендрю допомогти поліції добровільно, чи Хіґґінс має важелі впливу на нього, Ніл не знав, але справа, очевидно, була серйозна, якщо Хіґґінс не полінувався і за власний кошт перетнув пів країни, аби переконати Ендрю. Втім, про все це Ніл зараз також промовчав. Ендрю не видав його секретів, отже, і він відплатить йому тією самою монетою.
Він вважав за краще змінити тему:
— До речі, мало не забув: Ендрю просив передати, що ви запрошені відсвяткувати з нами Гелловін. Двадцять сьомого, у «Райських сутінках».
Сендвіч Метта смачно чвохнувся на тарілку.
— Та ти женеш.
— Ендрю з нами не спілкується, — підтримала Ден.
— Він зробив виняток, — знизав плечима Ніл. — Думає, що ви навряд чи погодитеся, але якщо вирішите поїхати, він не проти. Знаю, у п'ятницю у нас гра, але матч домашній, тож у Колумбії ми будемо десь по одинадцятій. То що скажете?
Ден і Метт недовірливо перезирнулися.
— Я їду, — заявила Рене. — Елісон, ти як?
— Хочете відтягнутися із чудовиськами? — перепитала Елісон. Рене лише посміхнулася. Елісон клацнула наманікюреними нігтиками й задумалася, потім невизначено смикнула плечем і знову взялася за сендвіч. — А що, може, й прикольно буде? Гелловін у кампусі набрид мені ще два роки тому. Ден, ми їдемо.
— Як, блін, ти зумів вмовити Ендрю? — здивовано витріщилася на Ніла Даніель.
— Просто попросив.
— І він просто погодився? — скептично скинув брову Метт.
— Він натякнув, що ти опиратимешся більше за інших.
— А вони розповіли тобі ту історію?
Метт вимовив це спокійно, і все ж таки Ніл відповів:
— Ні. Ендрю сказав, що йому цікавіше, щоб ти виклав свою версію. Але я не збираюся допитуватися, не моя ця справа.
— Чому? Ти єдиний, хто ще не в темі, а це ти вже бачив. Не назвав би їх непомітними. — Метт підкотив рукав, демонструючи сліди від уколів.
Нілу вони впали в очі з перших секунд знайомства з Бойдом, та Метт їх ніколи й не приховував. Ці шрами він отримав у битві, яку виграв, причому виграв давно. Ніл лише ковзнув поглядом і коротко кивнув. Метт провів по руці пальцями, потім узяв із тарілки сендвіч.
— Мій батько любив тусити з іншими багатенькими гівнюками з Нью-Йорка, — почав Метт, — але найбільше любив наркоту. Він дозволяв, точніше, навіть пропонував мені пробувати все підряд, щоб я влився в компанію. Коли мама про це дізналася, вона перервала усі свої змагання та відвезла мене на реабілітацію. Ми думали, що я остаточно впорався з цим лайном, але потім поступив в універ. Першокурсники, які тоді були в команді, сиділи на важких штуках, ну, і мене теж потягло. Щоб не зірватись, доводилося від них ховатися.
— Ага, і весь перший курс ночувати у нас на дивані, — вставила Елісон.
Метт не зніяковів, але зробив винуватий вираз.
— Я ж вибачився.
— Проїхали, — махнула рукою Елісон.
Відкусивши сендвіч, Метт продовжив:
— Торік до команди приєдналися чудовиська. Ендрю два тижні придивлявся до мене, поки не зрозумів, що зі мною не так, і вирішив власноруч виправити все. Вони взяли мене з собою до Колумбії. Там Ендрю підкинув мені спідбол. (Прим. Ред. З англ. Speedball — суміш кокаїну з героїном чи морфіном, в більш широкому сенсі так називають будь-яку суміш стимуляторів і депресантів. Одна з найбільш небезпечних форм кокаїну, згідно зі статистикою викликає смертельні наслідки у більшості випадків)
У Ніла тьохнуло в животі.
— Що?
— Він не примушував мене силою, — поспішно додав Метт. — Просто запропонував, а я, бухий дебіл, і радий був погодитись.
— За таке його треба було відрахувати з команди, — обурився Ніл.
— Треба було, от тільки, як виявилося, Ендрю заздалегідь обговорив це з матір'ю Метта, — втрутилася Ден. Вона міцно стиснула щелепи — сколихнулася стара злість. — Вона знала, що Метту тут дуже важко, і хотіла, щоб він покінчив з наркотою раз і назавжди. Ендрю пообіцяв допомогти, і вона його благословила. Влітку вона прилетіла сюди. Не відходила від Метта весь час, поки він не впорався із синдромом відміни, і просила не карати Ендрю, навіть намагалася заплатити Ваймаку.
— Але...
— Немає шкоди — немає покарання, — мимохіть кинула Елісон. У відповідь на спантеличений погляд Ніла вона тицьнула пальцем у Метта. — Ти не можеш судити, тебе тут не було. Бачив би ти тоді Метта. Жалюгідне видовище. Він навіть у вічі нам дивитися соромився. Зате глянь на нього зараз. Звичайно, метод чудовиська вибрали жорсткуватий, зате спрацювало.
— Але ж ти їм цього не пробачив? — звернувся Ніл до Метта. — Що, якби ти ув'яз по другому колу? Якби не вибрався?
— Ендрю добряче вклався у результат Метта. Він просто не дав би йому зірватися, — повільно, старанно підбираючи слова, сказала Рене. Знаючи про їхню дружбу, Ніл здогадувався, що їй, як нікому іншому, відомі мотиви Ендрю. — Не знаю, розповідали тобі історію Аарона чи ні, але щонайменше ситуацію Ендрю ти розумієш. Йому заборонено злазити з таблеток, боротися зі своєю залежністю. Ломка Метта важко далася обом.
Спочатку Ніл не зрозумів, до чого вона сказала про Аарона, але потім згадав: у другу поїздку в «Райські сутінки» він запитав у Ендрю, навіщо йому погань на кшталт «крекерного пилу», і той відповів, що вся компанія підсіла на неї заради Аарона. А ще буквально минулого тижня Нікі згадав, що Аарон тягав наркотики у матері, хоча сильно про це не розбалакався. Мабуть, «крекерний пил» служив мінімальною заміною на тій наркоті. Дивлячись на Метта, що не встояв перед спокусою, Аарон, мабуть, і сам відчував дику спокусу взятися за старе. Ці роздуми змусили Ніла засумніватися в тому, що Ендрю так аж байдужа доля його близнюка.
Мет витлумачив мовчання Ніла по-своєму.
— Якщо ти злишся на них через мене, то на рік спізнився. Повір, Ніле, зі мною все гаразд. Більше того, у мене все офігезно. Вперше на реабілітації мені було погано, але вдруге я мало не здох. Після цього як відрізало. Я остаточно зав'язав і почуваюся чудово.
Нілу потрібен був час, щоб обміркувати слова Метта, але, оскільки йому вистачало і своїх проблем, він лише сказав:
— Це твій вибір.
Метт усмішкою подякував йому за розуміння.
— Слухай, якщо вже ми їдемо з вами, нам знадобляться костюми. Варто поспішити, доки все пристойне не розібрали. Давай, розповідай, у кого ви там вбралися, щоб ми не купили те саме.
— Я спитаю, — пообіцяв Ніл.
— А ти не знаєш? — Здивувалася Ден.
— Сподіваюся, Нікі пожартував. — Ніл підвівся з-за столу. — Зараз повернуся.
Як з'ясувалося, Нікі не жартував, хоча, якщо подумати, ковбой-зомбі — це все ж таки краще, ніж пакет від молока або корова.

Нора Сокавіч «Король воронів»Where stories live. Discover now