Нора Сокавіч «Король воронів»

Розділ 13

Двері в кімнату Нікі були не зачинені, і Ніл увійшов без стуку. Нікі й Кевін мовчки сиділи на ліжку: Кевін, прямий як струна, — в одному кінці, Нікі — розвалившись упоперек матраца. Ніл перевів очі з одного змученого обличчя на інше, притулив ключку до стіни й зачинив двері. Погляд Кевіна моментально ковзнув до ключки, Нікі так само вирячився в стелю.
Ніл сів між ними. Запитувати Нікі про самопочуття не мало сенсу — будь-хто, хто має очі, побачив би, що йому погано, — тому Ніл просто тихо його гукнув:
— Гей.
— І навіщо тільки ми приїхали... — Голос Нікі був таким же пригніченим, як і вираз обличчя. — Скільки разів Ендрю казав мені послати їх до біса. Якби я його послухав, нас би тут зараз не було. Ендрю б не... — Нікі заплющив очі й глибоко, поривчасто зітхнув. — Що я накоїв…
— Нічого ти не накоїв, — сказав Ніл. Він підбирав потрібні слова, але ті, що знайшлися, належали не йому, а Ваймаку. Тренер мовив їх, коли Ніл мучився виною за смерть Сета. — Ти не знав, що таке станеться. Ніхто з нас не знав. Інакше ми б сюди не приїхали.
— Бетсі теж так сказала, але хіба ти віриш у це? — спитав Нікі. — Можеш повірити? Ендрю не хотів їхати, а ми все одно його змусили. Мені слід було повірити йому. Зрозуміти, що причина дійсно серйозна, якщо він навіть під таблетками був проти.
— Винен твій батько, — наполягав Ніл. — Він підставив Ендрю.
— З допомогою бухла, — гірко посміхнувся Нікі. — Сам учора сказав і мені, і копам. Він знав, що розмова з Ендрю закінчиться сваркою, і запропонував заради примирення випити. Це Дрейк його підучив, розумієш? Батько просто попросив Ендрю сходити нагору за пляшкою, щоб Ендрю і Дрейк опинилися віч-на-віч і могли «все залагодити», — знущально передражнив Лютера Нікі.
— Жодної пляшки не було? — припустив Ніл.
— Була. Нею Дрейк і вдарив Ендрю. Мразота. — Обличчя Нікі скривилося, він перекотився на бік, повернувшись до Ніла спиною. — Треба подзвонити Еріку. Він ще не знає. Прямо язик не повертається.
— Не заважатимемо тобі. — Ніл підвівся з ліжка.
Не чекаючи відповіді, він вийшов із кімнати. Минув коридор, повернувся на кухню і майже не здивувався, коли Кевін пішов за ним. На кухні Кевін вчепився пальцями в спинку стільця і   спрямував перед собою незрячий погляд. Почекавши трохи на випадок, якщо Дей захоче щось сказати, Ніл зайнявся сніданком.
Бетсі купила продуктів рівно на сніданок і ланч — або була оптимісткою, або справді вважала, що надвечір вони повернуться в кампус. Ніл сподівався, що хтось здогадався зателефонувати до деканату і попередити, що їх не буде на заняттях. Ваймак, напевно, дзвонив і іншим Лисам. Невідомо тільки, чи все виклав або просто скасував тренування і пообіцяв пояснити пізніше. Метт знав, що брати, Кевін та Ніл їдуть у гості до батьків Нікі, а раз так, то знали й дівчата. Швидше за все, вони подумали, що під час возз'єднання сім'ї Ендрю знесло дах.
— Ми дізнавалися про нього, — нарешті промовив Кевін з якоюсь новою інтонацією, не схожою на гіркоту чи почуття провини. — Збирали інформацію перед тим, як пропонувати місце в команді. Про це ніде не згадувалося. Ніхто не знав.
— Він не хотів, щоб хтось знав. — Ніл почав викладати їжу на стіл. Кухар з нього був такий собі, але, на щастя, Бетсі обмежилася найпростішим набором продуктів: галети, бекон, яйця та дві здоровенні голівки сиру. З цим цілком міг упоратися навіть Ніл.
— А ти знав.
— Знав тільки, що поліція Окленда порушила справу, і все. Але це не пояснює приїзду Дрейка. Хіґґінс був тут місяць тому. Нащо чекати так довго, до чого ризикувати? Копи легко можуть відстежити переліт усередині країни.
Кевін лише похитав головою, і Ніл повернувся до куховарства. Він встиг обсмажити пару скибочок бекону, як раптом двері нагорі з гуркотом відчинилися. Ніл поспішно переклав бекон зі сковороди на паперовий рушник. Для юристів кроки на сходах були надто швидкими та легкими, але незабаром тупотіння посилилося. Здавалося, за Ендрю спускається цілий натовп.
— Кевіне, — звідкись покликав Ендрю.
Поспіхом Дей ледь не перекинув стільця. Зі свого місця біля дверей Ніл бачив, як Ендрю наблизився до Кевіна впритул і обмацав його на предмет уявних поранень. Весь цей час Кевін стояв нерухомо. Погляд Ніла впав на Бетсі, що застигла біля підніжжя сходів. На сходах стояв Ваймак та ще двоє незнайомців, Еббі кудись зникла. Мабуть, вона більше не хотіла у цьому брати участь.
— Цілий і неушкоджений, — задоволено кивнув Ендрю. — От тільки, чи надовго? Погана витівка, Бі. Ми обидвоє це знаємо.
— В чому справа? — Не зрозумів Кевін.
— А, ти ж не чув. — Ендрю жестом поманив Кевіна ближче, але стишити голос не завдав собі клопоту. — Час вийшов, відчалюємо. Вона збирається влаштувати чистку. — Він провів великим пальцем по своєму роті, розтягненому в знущальній посмішці, і розреготався. — Хто-небудь, попередьте лікарів, на що вони підписуються! Як тільки бідолахи зрозуміють, з ким мають справу, вони запруться на замок і викинуть ключі.
— Влаштувати чистку, — повторив Кевін, але вже наступної миті зрозумів, про що йшла мова, і спрямував на Бетсі приголомшений погляд. — Ще зарано! Ви що взагалі робите?
— Те, що треба, — спокійно відповіла Бетсі.
Радіючи реакції Кевіна, Ендрю повернувся до психологині.
— Тільки подивіться на його фізіономію, Бі. Він як ніхто інший мріє, щоб я зліз із таблеток, але тільки у правильний час. А я ж попереджав, пам'ятаєте? Хто подбає про Кевіна, поки мене не буде? Я не можу припустити, щоб він вештався сам по собі, а у тренера немає можливості охороняти його цілодобово. Кевін це, знаєте, робота на повну ставку.
— Ми вирішимо це питання, — заявив Ваймак.
— Та досить вам, тренере, — сказав Ендрю. — Що ж так слабенько? Давайте ще разок, а я буду тут, поки ви не придумаєте щось краще.
— Я наглядатиму за ним, — подав голос Ніл.
Кевін здивовано обернувся, а Ендрю відсунув його убік, щоб як слід розгледіти Ніла. Від несподіванки посмішка на обличчі Міньярда зблідла, але за мить спалахнула знову.
— Ти? — перепитав Ендрю. Він більше нічого не сказав, вистачило одного слова.
Ніл вичікувально мовчав. Довго чекати не довелося. Ендрю швидко підійшов до нього і щосили штовхнув у плече. Готовий до такого сценарію, Ніл заздалегідь уперся ногами в підлогу, але все одно позадкував. Один із двох незнайомців щось сказав, мабуть, закликаючи Ендрю до порядку. Боковим зором Ніл помітив жест Ваймака — той, судячи з усього, вважав, що втручатися не варто, — але продовжував дивитися на Ендрю, не сміючи відвести погляд. Після другого поштовху Ніл схопив Ендрю за руки та потягнув за собою.
— Ох, Ніле, — зітхнув Ендрю і перейшов на німецьку: — Ми обидва знаємо, яке погане у тебе почуття гумору, так що це, безперечно, не жарт. Ну і що ти зараз ляпнув? Що ти намагаєшся зробити?
— Взяти на себе відповідальність, — відповів Ніл, теж німецькою.
— Зазвичай ти брешеш переконливіше, — вів далі Ендрю, — але цього разу, на жаль, нікого не вдасться обдурити. Я мушу повірити, що ти вистоїш проти Ріко? І взагалі, може, коли я повернусь, тебе тут зовсім не буде.
— Якби я хотів втекти, то зробив би це на бенкеті, коли Ріко назвав моє ім'я, — заперечив Ніл. — Чесно скажу, я думав про втечу, але вирішив залишитися. Довіра до тебе переважила мій страх перед Ріко. Тож повір і ти мені зараз, якщо зможеш. Я нікуди не втечу і до твого повернення подбаю про Кевіна.
— Повірити тобі. — Ендрю сказав ці два слова так, ніби вимовляв їх уперше. Засміявся і боляче стиснув пальцями підборіддя Ніла. — Ти брешеш і брешеш без кінця, а я, отже, довірю тобі його життя?
— Тоді не вір Нілу, повір мені, — сказав Ніл.
— Ось як? Але хто ж ти? Хоч ім’я у тебе є?
— Якщо тобі потрібне ім'я, можеш називати мене Абрамом.
— У це я теж маю повірити?
— Мене назвали на честь батька, — сказав Ніл. — Абрам — моє друге ім'я, мати користувалася ним, коли хотіла захистити мене від його справ. — Під цим ім'ям він грав у Малій Лізі, інакше тренер просто не випустив би його на поле. Як дивно воно звучало зараз — ніхто не називав Ніла Абрамом уже вісім років. — Запитай Кевіна, якщо не віриш. Він знає.
— Може й спитаю.
Ніл замовк, але Ендрю його не відпускав. На очах у таких людей Ніл не міг оголити торс. Натомість він узяв одну руку Ендрю і сунув собі під футболку, притиснувши долоню до потворної сітки шрамів. Погляд Ендрю впав на живіт Ніла, наче він побачив понівечену шкіру крізь темну тканину.
— Тепер розумієш? — спитав Ніл. — Хоч би що Ріко творив, я не кину Кевіна. Коли ти повернешся, ми будемо тут обоє.
Пальці Ендрю під футболкою здригнулися.
— Дехто мені збрехав. Для хлопчини в бігах мітки грубуваті.
— В історії, яку я тобі розповів, майже все правда, — сказав Ніл. — Може, деякі важливі подробиці я й опустив, але, гадаю, тебе це не дивує. Якщо ми переживемо цей рік і тобі все ще буде цікаво, спитай мене про це. У нашій грі в секрети саме твоя черга ставити запитання.
Ендрю відсторонився і схрестив руки на грудях; задумливо постукав пальцями по плечу. Нарешті реготнув, знову підійшов до Кевіна і розплився в посмішці. Про ім'я Ніла він не запитав, а натомість сказав англійською:
— Треба погоджуватися, так?
Кевін дивився на нього так, наче проковтнув камінь. Не чекаючи відповіді, Ендрю звернувся до Бетсі:
— Бі, я піду гляну, чи не помер там Нікі, і можемо їхати, гаразд? Чим раніше почнемо, тим швидше покінчимо з цим лайном.
— Можеш зачекати на Аарона, — запропонував один із незнайомців. Ніл здогадався, що це Вотерхаус, адвокат близнюків. — Я зараз поїду за ним.
— Нема коли, — відмахнувся Ендрю. — Захоче побачитися, хай займає чергу.
Він рушив коридором до кімнати Нікі. Простеживши за дверима, що зачинилися, Бетсі уважно подивилася на Ніла. Щоб не зустрічатися з нею очима, він перевів погляд на Кевіна. Кевін, своєю чергою, дивився на Ваймака, наче розраховував, що той покладе всьому цьому кінець. Не зважаючи на нього, Ваймак пішов проводжати юристів. Повернувся він уже один, і Ніл поцікавився:
— То що на рахунок Аарона?
— Вотерхаус вважає, що доб'ється звільнення Аарона під заставу до суду, — сказав тренер. — Заставу, якщо потрібно, запропонувала внести мати Метта. Учора ввечері Вотерхаус хотів повідомити про це Ааронові, але той відмовився від зустрічі. Сподіваюся, коли він дізнається новину, — Ваймак смикнув підборіддям, маючи на увазі майбутній від'їзд Ендрю, — настрій у нього зміниться, хоча від цих двох чого завгодно можна очікувати. До речі про непередбачуваних засранців: коли це сталося?
— Ви про що? — перепитав Ніл.
Ваймак зміряв його поглядом.
— Забудь.
— Не можу повірити, що ви відсилаєте Ендрю, — досить різко промовив Кевін.
— З формальної точки зору це роблю не я, — відповів Ваймак, — а Бетсі. Віриш ти чи ні, не має значення. Питання вже вирішено.
— А як же сезон? — Не відставав Кевін. — І як на рахунок Ріко?
— Як щодо Ендрю? Спробуй хоч на хвилинку подумати про когось і про щось, крім себе самого. — Ваймак зробив паузу, бажаючи переконатися, що закид діяв. — Розумію, Кевіне, тобі страшно, але Ендрю без реабілітації ніяк. Поки він не розібрався зі своїми проблемами, толку від нього нуль, а він не зможе з ними розібратися, якщо й далі стирчатиме під цими чортовими таблетками, і тобі самому це відомо.
Помовчавши кілька секунд на випадок, якщо Кевін захоче висловитися, Бетсі сказала:
— Девіде, я поки не знаю, скільки часу піде на оформлення Ендрю до лікарні, тож, мабуть, не варто чекати на мене.
— Нічого, ми зачекаємо, — сказав Ваймак, але Бетсі лише похитала головою.
Звук дверей, що відчинилися в коридорі, відвернув увагу тренера. Побачивши Ендрю, Ваймак невдоволено скривився:
— Ти ж сказав, що підеш перевірити, як там Нікі. Я думав, ти хоч ненадовго затримаєшся, щоби все йому пояснити.
— Тренере, знаєте приказку про того, хто думав? — Ендрю з усмішкою засунув руки в кишені джинсів. — Кров'ю він не спливає, тому я сказав, що повернусь пізніше і ми поговоримо. З технічної точки зору це ж правда, так? Якщо Нікі щось не подобається, нехай Ніл розгрібає. Бі, їдьмо.
Ваймак провів їх поглядом до самих дверей і лише тоді гукнув:
— Ендрю! Не залишай мене наодинці із цими дебілами надовго. Я вже надто старий, щоб витирати їм соплі.
— Ох, тренере, як я вас розумію, — озвався Ендрю.
Бетсі зачинила двері за собою та Ендрю. Ніл розчув гул двигуна її авто, а потім все стихло. Ендрю поїхав.
Будинок огорнула важка, майже задушлива тиша, але тривала вона недовго. Ваймак витяг з кишені пачку цигарок і витрусив одну на долоню. Він уже майже підніс її до рота, але підняв очі на Ніла. Той без вагань узяв сигарету. Ваймак запропонував йому ще й запальничку. Ніл перехопив цигарку пальцями іншої руки, прикурив і відігнав від обличчя тонку цівку диму.
— Послухай, — почав Ваймак, — знаю, я завжди просив усіх вас з особистими проблемами звертатися до Бетсі чи Еббі. Я казав, що те, що відбувається за межами поля, — не моя справа. Сподіваюся, ти вже зрозумів, що все це була тільки балаканина. Втішати я не майстер, але можу вислухати.
— Мені нічого сказати, — знизав плечима Ніл.
— Зараз, може, й нічого, але пропозиція діє безстроково. Подумайте вдвох, чим ми можемо допомогти, та поділіться міркуваннями. Завтра зберемося всією командою і прикинемо як далі жити, але вам необов'язково чекати до завтрашнього дня. Так, начебто все сказав, піду зроблю пару дзвінків. Посидьте тут без мене?
Кевін мовчав, тому відповісти довелося Нілу:
— Так, тренере.
Ваймак пішов дзвонити на вулицю. Ковзнувши поглядом по похмурому обличчю Кевіна, Ніл хотів було провідати Нікі, але зрозумів, що душевних сил на це не вистачить, а тому вирушив на кухню. Поклав сигарету на край столу і знову зайнявся приготуванням сніданку. Він встиг обсмажити кілька порцій бекону, коли за стіл сів Кевін.
— Ріко порве нас на шматки, — сказав він.
— Можливо, — погодився Ніл.
Нікі з'явився, коли він знімав зі сковороди останні скибочки. Окинувши Ніла та Кевіна коротким поглядом, Хеммік зник. Прислухавшись до кроків на сходах і коридорі, Ніл зрозумів, що він шукає Ендрю. Коли Нікі пішов на другий поверх, Ніл утвердився у своїй здогадці. Хеммік, однак, майже відразу ж повернувся, а за ним маячила Еббі. У руці він стискав телефон, але наче вже й забув про це. Нерішуче застигши у дверях, Нікі переводив очі з Кевіна на Ніла.
— Де він?
— Бетсі забрала, — повідомила Еббі. — Збирається зняти його з таблеток.
— Ох, слава богу, — хрипко пробурмотів Нікі.
Судячи з виразу обличчя Еббі, це рішення, як і раніше, викликало у неї тривогу, проте вона розсудливо промовчала. Нікі перетнув кухню і важко опустився на стілець. Кинув телефон на стіл, сховав обличчя у долонях. Еббі сіла поруч і обняла його за плечі. Нікі мовчки притулився до неї. Уклавши підборіддя йому на маківку, Еббі подивилася на Ніла. Той відвернувся і почав готувати яєчню.
За кілька хвилин повернувся Ваймак, і всі п'ятеро приступили до сніданку — найнезручнішого на пам'яті Ніла. За цей час на телефон тренера надійшло не менше тридцяти повідомлень. Ваймак читав кожне і не відповідав. Ніл очікував, що Еббі висловиться щодо настирливих звуків, але та вдавала, що нічого не помічає.
Після сніданку час тягнувся нестерпно довго. Нарешті Вотерхаус привіз Аарона. Обидва сіли з Ваймаком та Еббі, щоб обговорити умови, на яких випустили Аарона. Ніл, Нікі та Кевін підслуховували з коридору. До суду Аарон міг перебувати на волі, але труднощів чекало ще багато. Домовилися про те, що Вотерхаус підтримуватиме з ним зв'язок і надсилатиме на підпис потрібні документи.
Своєю чергою, Аарону потрібно було повідомити адвоката, якщо він збереться покинути штат. Щодо решти, думка Вотерхауса була досить оптимістичною.
Скрип диванів підказав, що розмова закінчена. Нікі та Кевін поспішно ретирувалися. Ніл залишився на місці, пропустив Ваймака з Вотерхаусом, а потім зайшов до вітальні. Еббі та Аарон сиділи на одному дивані, але відстань між ними говорила сама за себе. Поклавши лікті на коліна, Аарон дивився на підлогу.
— Аароне, — обережно покликала Еббі.
— Ідіть, — відповів він.
Еббі підвелась і попрямувала до дверей. Біля порога вона простягла руку, ніби хотіла вивести Ніла в коридор, проте він ухилився і підійшов до Аарона. Еббі не йшла, мабуть, чекаючи, що Аарон прожене і його, але Аарон мовчав. Ніл запитливо глянув на Еббі, вона хитнула головою і зникла. Переконавшись, що вона пішла, Ніл сів перед Аароном навпочіпки.
— Він уже поїхав? — спитав той.
— Так, — підтвердив Ніл. — Вони пропонували йому дочекатися, але він відмовився. Не хотів із тобою розмовляти.
— Теж мені новина, — з млявим глузуванням промовив Аарон.
— Жалкуєш хоч трохи? Ти позбавив його сім'ї.
Якби поглядом можна було вбити, від Ніла б зараз залишилася лише купка попелу.
— Ця людина не була його сім'єю.
— Пара підписів, і Дрейк за законом став би братом Ендрю. Але я не про нього, а про його батьків, Річарда та Кес Спір. Вони збиралися всиновити Ендрю. Заради цього він був готовий миритися з незручністю, якою вважав Дрейка.
— Незручністю? — повторив Аарон, повільно підводячись на ноги. — Ах ти, єбаний...
— А тепер Дрейк мертвий. Думаєш, Кес колись пробачить Ендрю? І неважливо, що Дрейк йому заподіяв, вона все одно дивитиметься на Ендрю і думатиме, що її син загинув через нього.
— Мені начхати. — Аарон різко сіпнув рукою. — Начхати, навіть якщо Ендрю взагалі перестане зі мною розмовляти. Начхати на Кес, Дрейка та всіх інших. А на те, що зробив Дрейк, — ні. Якби можна було воскресити його і ще раз убити, я б так і зробив.
— Добре, — тихо сказав Ніл. — Отже, тепер ти розумієш, чому Ендрю вбив твою матір.
Ось чого Аарон ніяк не очікував почути. Він був такий злий, що не відразу зрозумів сенс сказаного Нілом, а коли зрозумів, то здивовано відсахнувся.
— Чому він... Що? Це зовсім інша річ. Він зробив це не заради мене
— Заради тебе. Він сам мені сказав, я його навіть не питав, — спокійно промовив Ніл. — Він попереджав, що якщо вона не припинить тебе бити, буде гірше, але вона не слухала. Йому просто не залишалося нічого іншого, крім як позбутися її. Так само, як тобі вчора, правда? Дрейк завдав Ендрю болю, і ти зупинив його. Тільки ось я трохи прибрехав, — продовжував він. — Якщо ти злишся на Ендрю через те, що він зробив, то він на тебе — ні. Мені просто треба було, щоби ти зрозумів.
— Ти нічого не знаєш.
— Я знаю, що у тебе час усе обдумати. Коли Ендрю повернеться з ясною головою, вам доведеться поговорити, і розпочинати цю розмову треба не з Дрейка, а з вашої матері. І забираймося вже з цього міста.
Речей у них майже не було, тож із собою вони забрали лише мізерні рештки провізії. Стоячи на ґанку, Ніл дочекався, поки Нікі зачинив двері, а потім запропонував:
— Я можу сісти за кермо, а ти, якщо хочеш, сідай ззаду з Аароном.
— Ендрю не дозволяє... — Нікі осікся, згадавши, що Ендрю віддав ключі від машини Нілу. Він на мить задумався, потім кинув погляд на Аарона і погодився: — Так. Спасибі.
Ідучи двором, Ніл витяг з кишені в'язку ключів, на якій висів і дармовис від авто. Знявши блокування, він поклав ключку в багажник. Ваймак та Еббі стояли по обидва боки від пікапа тренера, чекаючи, поки Лиси сядуть в машину. Ніл мовчки зайняв місце водія та грюкнув дверцятами. Для Ваймака та Еббі це, очевидно, послужило сигналом: вони теж сіли в авто, і Ваймак завів двигун. Ніл вирулив із під'їзної доріжки першим; Нікі напівуголос пояснив, як дістатися до шосе, потім замовк, і в салоні запанувала тиша.
Їхати до Пальметто було не більш як годину, і все ж таки Нілу ця подорож здалася чи не найдовшою і найбільш виснажливою за все життя. На під'їзді до кампусу машина Ваймака у дзеркалі заднього виду зникла, а Ніл продовжив рухатися Об'їзною дорогою. Очікуваного полегшення від вигляду «Лисячої вежі» він не відчув: на нього чекали не тільки рідні стіни, а й зустріч з іншими Лисами, а на пояснення з товаришами по команді у нього сьогодні просто не було сил. Ніл навіть хотів було втекти на пробіжку, не заходячи в корпус, але потім відмовився від цієї думки: адже він пообіцяв Ендрю не відходити від Кевіна, а значить, доведеться разом з ним і кузенами піднятися нагору.
Мабуть, Ваймак та Еббі попередили старшокурсників дзвінком, бо ті вже зустрічали тих, хто повернувся біля ліфта на третьому поверсі. Побачивши їх у повному складі, Ніл трохи здивувався — стосунки у старшокурсників і близнюків завжди були напруженими. З'явилася навіть Елісон; виглядала вона радше невдоволеною, ніж засмученою, але вважала за потрібне прийти. Судячи з усього, подібного не очікували й супутники Ніла — коли він зупинився, щоб пропустити їх уперед, усі троє теж завмерли, як укопані.
З хвилину обидві групи мовчки дивилися один на одного, не знаючи, з чого почати, потім Метт ступив убік. Тільки тепер Ніл помітив Кейтлін — до цього вона ховалася за широкою спиною Метта. Вигляд у неї був змучений і розгублений, наче вона не знала, як її приймуть. Кейтлін хвилювалася даремно: побачивши її, Аарон майже відштовхнув Нікі. Дівчина кинулася до нього й обвила руками його шию. Аарон вчепився в неї, мов у свою єдину опору, а вона уткнулася обличчям йому в плече і щось глухо забурмотіла. Аарон мовчав, та Кейтлін його не відпускала.
Рене підійшла до Нікі й обійняла його, коротко і міцно.
— Як ти?
Нікі без слів похитав головою. Рене знову обняла його, цього разу за пояс, і пригорнулася до нього, по-дружньому підтримуючи. Вона подивилася на Кевіна, але Кевін не бачив нікого, крім Аарона та Кейтлін, і тоді Рене перевела очі на Ніла. Наступної секунди вона помітила ключку, яку він забрав з машини, і після того, як Рене затримала на ній погляд, він зрозумів, що Ваймак повідомив старшокурсникам, чим саме Аарон розтрощив череп Дрейка.
— Заберімося звідси, поки народ не рушив до їдальні, — сказав Ніл, щоб Рене не встигла до нього звернутися. — Нікі та Аарону сьогодні не потрібна чужа увага.
Рене кивнула і повела Нікі коридором. Проходячи повз Кейтлін, вона торкнулася її плеча, запрошуючи з собою, але чекати не стала. Ден і Метт зникли в кімнаті дівчат, і тільки Елісон продовжувала стояти біля ліфта, уперши руки в боки. Вона проводила чотирьох молодших Лисів поглядом, але не зронила жодного слова. Біля дверей у кімнату Ніл обернувся на Аарона. Переконавшись, що Кейтлін веде свого бойфренда за руку, він ступив усередину.
Елісон увійшла останньою і замкнула двері. Пропустивши її, Ніл трохи посунувся і почекав, поки всі розсядуться. Журнальний столик був заставлений пляшками зі спиртним та чистими склянками. Ден розлила випивку, Метт передав склянки всім по черзі. Коли він простяг склянку Нікі, той стиснув його зап'ястя.
— Спасибі, — тихо, але з запалом промовив Нікі. — Не знаю, чому ти це зробив, але дякую.
— Мама каже, що все ще перед вами у боргу, хлопці, — сказав Метт. — Торік тренер не взяв її гроші, і вона вирішила, що зараз саме той випадок, коли можна виручити команду.
Якщо мати Метта вважала, що внести заставу за Аарона — значить віддати борг близнюкам, які рік тому накачали Метта наркотиками, вона така ж хвора на голову, як і Лиси, подумав Ніл. Дякую, звичайно, цій жінці за фінансову допомогу, і все ж таки Ніл волів би з нею не зустрічатися.
З усієї компанії стояти залишився лише він сам. Ден подивилася на нього, зрозуміла, що відклеюватися від дверей він не має наміру, і заговорила, звертаючись до молодшокурсників:
— Послухайте, я знаю, що між нами чимало розбіжностей та спілкуватися буває непросто. Але ми всі Лиси, ми — команда. Що зачіпає одного, зачіпає й усіх, і долати труднощі ми повинні всі разом. Якщо ми можемо чимось допомогти, хлопці, просто дайте знати. Хочете, щоб вам дали спокій, налили випити або просто вислухали, — тільки скажіть. Ми з вами цілком і повністю.
Це було б чудово, якби не було так страшно. Саме цього Ден і Метт чекали весь семестр: приводу нарешті об'єднати команду. Ніл міг би пишатися Даніель, що вдало скористалася моментом, тільки от говорила вона з такою щирістю, що, швидше за все, скористалася моментом, сама того не усвідомлюючи.
— Не знаю, чули ви від тренера чи ні, але все вже в новинах. — Метт перевів погляд з Нікі на Аарона. — Народ підходить, питає.
— Усім хочеться свіжих пліток, — зневажливо скривився Аарон.
— Така людська натура, — зауважила Елісон. — Міг би й задовольнити чужу цікавість.
— Та пішла ти.
— Припиніть. — Ден кинула на Елісон застережливий погляд.
Вона спізнилася: Аарон уже почав підводитися з-за столу. Ден хотіла заперечити, але побачила, що він так само міцно тримає за руку Кейтлін. Можливо, допомога Лисів Аарону і не була потрібна, але підтримки близької людини він зараз потребував як ніколи й сам чудово це розумів. Парочка вийшла не обертаючись; Кейтлін щільно зачинила за собою двері. Ніл замкнув їх і повернувся на своє місце у дверях вітальні. Нікі дивився на свою склянку з таким виглядом, ніби його зараз знудить; Кевін свердлив поглядом дальню стіну, наче на ній були написані відповіді на всі запитання.
Рене пересіла на місце, що звільнилося, і притулилася плечем до Нікі.
— Хочеш про це поговорити?
— Я вчора весь вечір говорив з Бетсі, а сьогодні вранці — з Еріком, зараз просто більше не можу. Може пізніше. Так.
— Кевіне? — Запитала Ден.
— Не треба було відвозити Ендрю, — глухо промовив він.
Нікі глянув на нього з жахом.
— Ти ж це не серйозно?
— Тебе найбільше дратували його таблетки, — підтримала Ден. — Що змінилося?
— Час, — підказав Ніл. — У зимовому сезоні залишилося дві гри, і у нас усі шанси потрапити у весняну серію. Якщо комітет вирішить, що Ендрю вибув зі складу, ми не проходимо за кількістю гравців. Нас викинуть із турніру, і прощавай, сезон. Готовий посперечатися, Ріко перший почне знущатися з нас, якщо це станеться. Ось чого боїться Кевін.
— Та хер із ним, із сезоном, — збуджено втрутився Нікі. — Вибачте, але Ендрю — мій двоюрідний брат, і заради нього я готовий відмовитись від усіх чемпіонатів. Якби Бетсі залишила його на таблетках після того, що сталося, я б… — Він красномовно махнув рукою.
— Бачу, ти тієї самої думки, — кинув Нілу Кевін.
Ніл спрямував на нього безпристрасний погляд.
— Затримайся ти тоді трохи довше, ти, може, й зрозумів би, чому сезон мене вже не хвилює. Кевіне, ти чув його сміх там, у спальні? А він сміявся, — продовжував Ніл, не звертаючи уваги на спотворене болем обличчя Нікі й швидкий погляд, яким обмінялися Ден і Метт. — Сміявся ще до того, як Дрейк звалився на підлогу. Так що так, я готовий пожертвувати сезоном. А після всього, що Ендрю для тебе зробив і чим заради тебе ризикував, ти по-людськи мусиш вважати так само.
— Все дуже непросто… — почав Кевін.
— Тоді спрости, — відрізав Ніл.
Кевін замовк. За хвилину він почав пити по-справжньому. Інші швидко його підтримали. Наступні дві години Ніл та Рене спостерігали, як товариші по команді намагаються впитися до нестями. Вони замовили їжу, хоча особливого апетиту ніхто не мав. Кур'єр, який доставив замовлення на стійку чергового, набрав номер Рене, і вона разом із Нілом спустилася на перший поверх забрати пакети. У вестибюлі було чимало народу, і Ніл не міг не помітити, що з появою Лисів жваві розмови відразу стихли. На щастя, дурнів, що зважилися лізти до них із розпитуваннями, не знайшлося.
Коли вони знову опинилися в самоті ліфта, Рене подивилася на Ніла:
— А ти, Ніле? Ти як взагалі?
— Я в порядку, — буркнув він, і на цьому бесіда зайшла в глухий кут.
Закуска трохи протверезила компанію, але ненадовго. На очах Ніла Лиси відключалися один за одним. Він думав, що дівчата перейдуть до своєї кімнати, але пішла лише Елісон. Ден заснула на дивані, згорнувшись калачиком біля Метта, Рене клювала носом на підлозі поряд з Нікі та Кевіном. Ніл, єдиний, хто не вирубився, слухав, як їхнє дихання поступово вирівнюється, а потім перемістився до дверей і сів у кутку — так, щоб упертись спиною в стіну і водночас бачити товаришів. Спати, підтягнувши коліна до грудей, було не дуже зручно, але він поклав лоба на руки й зусиллям волі відігнав усі думки.
Ранкові тренування, як правило, починалися о шостій годині, проходили у спортзалі та включали кардіо- та силові вправи. Сьогодні Ваймак зсунув час на десяту ранку і наказав зібратися на стадіоні. Нікі мучився похміллям, тому за кермо довелося сісти Нілу. Попри пару зайвих годин сну, вчора Лиси добряче перебрали й зараз, в роздягальні, ледь кліпали каламутними очима. Відсутності Аарона ніхто не здивувався, і Ваймак із цього приводу також нічого не сказав. Зранку не знайшовши Аарона в кімнаті братів, Ніл здогадався, що він, мабуть, провів ніч, забившись кудись із Кейтлін.
— Отже, щодо сезону, — оголосив Ваймак. Хоч би які трагедії траплялися у Лисів, він був зобов'язаний підтримувати команду в робочій формі. — Учора я майже цілий день спілкувався із тренерами першого дивізіону, пояснював нашу ситуацію. Насамперед я поговорив з тренером Ріманном.
Прізвище здалося Нілу невиразно знайомим, але він занадто втомився, щоб ритися в пам'яті. Зважаючи на те, як пожвавилися решта, згаданий тренер мав авторитет. Особливий інтерес виявив Кевін.
— Сьогодні комітет проведе відеоконференцію, де визначить статус нашої команди. Не знаю, що вони вирішать. Ендрю з університету ніхто не відраховував. Керівництво клініки та деканат дозволили йому закінчити семестр та скласти іспити віддалено. Це означає, що його контракт із «Лисами» чинний і ми не порушуємо правил. З іншого боку, якби Ендрю отримав травму, справа була б простішою. Травму можна залікувати, і терміни відновлення, як правило, більш-менш зрозумілі. З реабілітацією все не так однозначно. Попри це, — продовжував Ваймак, — тренер Ріманн встав на наш бік. Він пообіцяв, що виступить на нашу підтримку та спробує переконати решту.
Ніл нарешті згадав. Джеймс Ріманн був головним тренером «Троянців», команди ексі університету Південної Каліфорнії, що входила до «великої трійки» НССА. «Троянці» хоч і поступалися «Воронам» Едгара Аллана за очками, зате славилися бездоганною спортивною поведінкою. Сім років поспіль вони отримували нагороду «За силу духу», при цьому на їхньому рахунку не було жодної червоної картки — неймовірне досягнення з огляду на солідну історію та високий рейтинг команди. Цілком логічно, що саме до тренера «Троянців» Ваймак звернувся насамперед.
— На сьогодні практично всі команди першого дивізіону одностайні: «Лиси» мають дограти сезон до кінця.
— Що? — Ден ледь не поперхнулася. — З чого це раптом? Раніше нас ніхто не підтримував.
— Яка різниця з чого, — заперечив Метт. — Якщо вони підтримають нас перед комітетом, то мене все влаштовує.
— Може, це знущання? — Припустила Елісон. — Занадто багато команд в окрузі ми вибили цього року. Вони хочуть, щоб ми продовжували грати й, нарешті, програли, й повернулися туди, де нам місце. У такому разі ми, навпаки, втремо їм носа. У нас є Рене, і цього достатньо.
— Підтримка команд ще нічого не гарантує. — Ваймак виставив долоні, охолоджуючи запал Лисів. — Комітет вислухає їхню думку, але погоджуватися не зобов'язаний. Я просто хотів, щоб ви знали: ми ще маємо шанс поборотися. А значить, сьогодні тренуємося так, начебто нас уже допустили до ігор, усім ясно? Переодягайтеся та виходьте на поле. Бігатимете стільки кіл, скільки разів ви скаржилися, що НССА нас не підтримує.
— Боже, то це ж на цілий день! — Простогнав Нікі.
— Тим паче нема чого тягнути, — відрубав Ваймак. — Ворушіться, нероби.
Незважаючи на гучні погрози, він задовольнився п'ятьма кілометрами, після чого дав команду завершити пробіжку. Лиси зробили групову розтяжку, надягли захисне екіпірування і приступили до тренування. Ваймак ганяв їх до полудня, потім передав кермо правління Ден і вирушив на відеоконференцію з КРЕ. Думка про те, що тренер у ці хвилини відстоює право команди продовжити сезон, неабияк відволікала, проте Даніель не давала Лисам розслабитися, так що особливо замислюватися було ніколи.
Ваймак був відсутній майже годину, а після повернення забарабанив у прозору огорожу, показуючи, що тренування закінчено. Він не чекав, поки вони вийдуть у роздягальню, і натомість сам вийшов на поле. Лиси завмерли, боячись поворухнутися і навіть зітхнути. Непроникне обличчя тренера лише посилювало їхню тривогу.
Ваймак наблизився до Ден і жестом покликав усю команду. Ніл разом з іншими став у тісний гурток; душа в нього пішла у п'ятки. Вчора він сказав Кевіну те, що думав: він не хотів, щоб сезон для «Лисів» закінчувався раніше, і, звичайно, не хотів пропускати весняний чемпіонат, але відправка Ендрю до клініки була правильним рішенням.
— Завтра зустрічаємося тут о шостій ранку, — сказав Ваймак. — У п'ятницю нам потрібна перемога.
Ден з тріумфальним криком застрибнула на нього, решта Лисів купою навалилися зверху. Ніл майже не чув обурених вигуків Ваймака — він дивився на Кевіна, який розгублено відступив назад, наче не вірив своїм вухам. Відчувши на собі чужий погляд, Кевін обернувся. Він зібрався щось сказати, але в цей момент увагу Ніла перехопив Хеммік, що радісно налетів на нього. Ніл вирішив, що поговорить з Кевіном пізніше, і дозволив товаришам по команді затягти себе до спільного свята.