Day&Night. Сутінковий гонщик

Глава 3

-Слухай, у тебе немає замінника крові? - Запитав Джун, при цьому дивлячись у телефон, щоб дізнатися час. До речі, вже була година ночі. А клуб все більше і більше наповнювався людьми, від чого ставало важче дихати.

- Ні, я не брав із собою, я ж не знав, що ти використовуватимеш свої здібності ТУТ. - Виділивши останнє слово, хлопець обурено відповів, при цьому вказівним пальцем показаючи на приміщення, в якому вони були, щоб посилити свої слова.

– Я теж не думав. Гаразд. Головне, щоб ніхто тут не мав відкритих ран і т.д. - Потираючи свою праву руку, сказав шатен.

- Дивись, він щось підсипає одній із дівчат. - Натхненно сказав Бомгю, при цьому кивнувши в той бік, де сиділи дівчата та Сонхун. Йонджун одразу подивився на їх столик. Примружившись, він все одно нічого не зміг побачити. Очевидно, це якісь наркотики.

- Наркоту підсипає походу. Але вони начебто знають, що він може це зробити.

- Дівчата, давайте вип'ємо за вас. Ви вдвох такі гарні. - Лукаво посміхнувшись, сказав Пак. Взявши склянку, в якій були віскі, він очима показав на склянки, що щойно принесли, в яких знаходилися якісь фіолетові напої. - Не хвилюйтеся, там нічого немає. На ваших очах їх принесли. Я навіть до них не торкався. - Закотивши очі, сказав Хун.

- Вибач, але я не хочу більше пити. - відрізала Ліа, уважно дивлячись на напій.

- Я також не буду. - Невпевнено промовила майже собі під ніс, Джіу.

- Що говориш? - Примруживши очі, і, наблизившись ближче до дівчини, спитав Сонхун.

- Не буду я більше пити. - Упевненіше і голосніше, відповіла вона. На що хлопець просто посміхнувся та видавив невеликий смішок. - Чому ти смієшся?

- Пий я сказав. - Його усмішка відразу зникла, а на зміну прийшов холодний погляд, від якого у дівчини відразу пішли мурашки. – І подружці своїй скажи. - Додав він і відсторонився. Придавши колишнього вигляду, він глянув на Лію.

Джіу відразу потяглася до келиха з ємкістю. "По суті його тільки що принесли, тут нічого не повинно бути. Тим більше, я бачила як він підсипав щось в інший келих, з якого я навіть не пила." – подумала Кім. Кинувши короткий погляд у бік Хван, вона почала пити. Саме пити, бо хлопець вже давно помітив, що дівчата імітували.