Day&Night. Сутінковий гонщик

Глава 18

Йонджун тут же повернув голову і побачив знайоме лице. Це був Субін. Але що він тут робить?

-Що ти тут робиш? Це ти її вкусив? - Зі злістю у голосі, запитав хлопець та закрив дівчину спиною.

- Не від того ти тікав весь цей час. Ти не уявляєш як я тебе ненавидів всі ці роки... І ось я зміг зробити так, щоб розбити тебе вщент, але ти знайшов вихід. Як сумно.

- Так і знав, що ти не просто так сюди приїхав. Ну і що ти від мене хочеш? Ти ж теж вампір, що тобі треба від такого ж, як ти сам?

- Я просто хочу, щоб ти відчув такий самий біль, як колись ти зробив мені. Ти вбив мою найдорогоціннішу людину - мою маму. Прямо в мене на очах. - Говорив Чхве, дивлячись на Йонджуна, який не розумів про що він говорить. - Я бачу ти не пригадуєш? Ох, як несподівано. - Награно дивуючись, проговорив він. - Що ж я нагадаю тобі хто вона.

Колись давно в 1901 році ти був в Пусані й зустрів мою мати - Кан Набі. Вона була надзвичайно гарною,із зеленими очима та світло-коричневим волоссям. Її шкіра була біла, як фарфор, а сама вона була ну дуже худою. Здавалося, що ще трохи й вона зовсім зомліє і більше не прокинеться. А все чому? Тому що вона зустріла тебе - молодого красеня, який подарував їй «незабутні емоції». Ти вдав, що кохаєш її, а вона вірила. Вірив і я, думаючи, що нарешті ми перестанемо жити в злиднях і в мене з'явиться справжній тато, але де ж там. Як тільки вона зрозуміла, що тут щось не так, бо кожен раз, коли вона залишала тебе на ніч, то на наступний ранок прокидалась все блідіша та блідіша, а її самопочуття ставало все дедалі гірше, вона почала підозрювати тебе в тому, що ти зовсім й не людина.

Тож згодом, коли вона почала тебе підозрювати й ти дізнався про це, не довго думаючи, ти вбив її. Ти, напевно, думав, що мене тоді не було вдома, але коли ти прийшов, мені мати сказала заховатися в шафі, бо знала, що ти прийшов по неї. Зайшовши до кімнати, ти почав душити її, а потім, коли вона вже майже втрачала свідомість, то ти вкусив її за шию та, дивлячись в мою сторону, ти лукаво посміхнувся, висмоктуючи останні краплі крові з моєї мами.

А потім, коли ти випив всю кров, то ти пішов. Залишивши мене сиротою, і тобі було все одно на те, що моя мати справді тебе кохала, а тобі я довіряв, як справжньому батьку. Хто ж міг уявити який ти гарний актор. Шли роки та колись мені запропонували у віці 19 років випити кров вампіра і сказали, щоб я помстився тобі за це. Довгі роки ти жив так паскудно, нікого не любив, тобі було абсолютно все одно на всіх, але зараз. Зараз в тебе є слабина, яку я так довго чекав. Як же добре, що Хьонджін послав мене, щоб я слідкував за тобою, завдяки чому я дізнався про неї. - Показуючи на Лію, сказав блондин. В його очах був гнів, який неможливо було передати словами. Він настільки ненавидів Йонджуна, що хотів прямо зараз вбити його, але знав, що він не може це зробити, він повинен вбити Лію. Щоб той так само страждав, як колись Субін. - Тож Ліє, як тобі історія? Подобається тобі такий Джун? А уяви скільки таких історій ще є? Просто ми не знаємо про них. Уяви скількох людей він ще вбивав.