Day&Night. Сутінковий гонщик

Глава 4

- Я нічого не зрозуміла. Що вам двом потрібно від нас? - Запитала Хван, - Ненормальні якісь. – Додала Ліа, дивлячись на обох хлопців.

-Мені повторити? — Холодним голосом запитав Йонджун, дивлячись на неї беземоційним поглядом. Від його погляду в дівчини по всьому тілу пішли мурашки.

– Ми не глухі. - Сказавши це, брюнетка встала з ліжка. - Я не збираюся займатися не зрозуміло чим, тож прошу нас пробачити, але ми підемо. Ходімо, Джіу. - Повернувшись обличчям до Кім, вона жестом показала, щоб вона так само вставала.

Дивлячись за тим, що робить Ліа, Йонджун просто посміхнувся.

-Ти, мабуть, не зрозуміла. Ти нікуди не втечеш, ти зобов'язана мені життям. - Підійшовши ближче до Хван, сказав він.

– Я нічим тобі не зобов'язана. Я навіть не знаю хто ти. Тож дай нам спокійно піти, чи я викличу поліцію. — Погрозливо подивившись на Йона, сказала вона.

- Ти, мабуть, не знаєш з ким маєш справу, і хто тебе врятував разом із твоєю подружкою. – Кинувши погляд на Джіу, сказав Джун Лії.

- З ким? Із психом, який вкрав у мене в аеропорту кільце? - Кинувши короткий погляд на каблучку, яку весь цей час тримав Йонджун у правій руці, спитала Хван. Від почутого на губах хлопця прослизнула невелика усмішка.

- Значить, ти мене пам'ятаєш? - Спитав Джун, дивлячись в очі дівчини.

- Як не запам'ятати такого дурня, як ти. - Закотивши очі, відповіла брюнетка і тицьнула вказівним пальцем у плече шатена.

Подивившись на місце, до якого торкнулася дівчина, хлопець зло видихнув. "Не думав, що буде так складно." – подумав він.

-Я вампір, і якщо ти зараз мені відмовиш у допомозі, ти помреш разом зі своєю подругою. Оскільки ти дізналася про те, що не повинна була знати. Зрозуміла? - Піднявши ліву брову, спитав Чхве.

- Навіщо тоді ти мені щойно це сказав? А також ти думаєш, я така дурна, щоб повірити, що ти вампір, чи що? - Так само піднявши брову, тим самим, віддзеркаливши його поведінку, спитала Ліа.

- Ти взагалі не боїшся? – Здивовано запитав шатен у дівчини, яка дуже дратувала його своєю поведінкою.

- Кого? Вас? - Показавши на нього і Бомгю, спитала Хван.

- Так, ми обидва вампіри. А так само, я мало не вбив Сонхуна, висмоктавши у нього майже всю кров з його шиї. - Від спогадів сьогоднішньої ночі, Джун посміхнувся. У його погляді можна було побачити безумство. Лії стало не на жарт страшно. Проскочила навіть думка про те, що раптом він і справді вампір.